Цього тижня близько 6 тисяч чоловік, головним чином пенсіонерів, блокували рух транспорту на центральній вулиці Донецька. Основними вимогами пікетників були зниження тарифів на житлово-комунальні послуги та хліб, а також... вимога надати російській мові статус офіційної на території області. Акція набула стихійного характеру, було паралізовано рух на центральній частині міста. Пікетники вимагали винести питання про статус російської мови на території області і питання тарифів на жилкомпослуги на сесію Донецької облради. Заборгованість населення за жилкомпослуги на 1 липня поточного року, за повідомленням Інтерфакс-Україна, становила 851 млн. грн., що на 228 млн. грн. більше порівняно з відповідним періодом 1999 року. Заборгованість по зарплаті перед населенням області становить понад 800 млн. грн., не враховуючи заморожених внесків населення в Ощадбанку колишнього СРСР.
Під час пікетування держадміністрації засідала колегія Донецької обладміністрації. Після неї проходив депутатський день облради, де соціалістична і комуністична фракції намагалися винести на розгляд ці питання з тим розрахунком, що їх буде розглянуто 12 вересня. Однак члени колегії не затвердили такого рішення, тому сесія ці питання розглядати не буде. У зв'язку з цим пікетники вирішили провести повторне пікетування 12 вересня, на якому планується зібрати більш значну кількість людей.
Олександр СТЕГНІЙ, керівник відділу соціально-політичних досліджень Центру «СОЦІС»:
— Зовні ситуація, коли поряд із суто економічними вимогами висуваються й вимоги щодо мовного питання, може видатися дивною. Однак насправді все легко з'ясовне — цими людьми маніпулюють певні політичні сили. Це зокрема і комуністи, причому комуністи, як правило, не українські, а російські. Ці сили, ясна річ, використовують будь-яку можливість, особливо в умовах соціальної напруженості, щоб пропагувати свої промосковські ідеї. З іншого боку, найбільш протестні верстви населення сподіваються заручитися підтримкою цих сил для тиску на владу. Таким чином, об'єднання питань мови чи інших з чисто економічними вимогами є, звісно, значною мірою спланованим політичним кроком. З іншого боку, проблема мови має й об'єктивні причини.
Це і велика частина етнічних росіян у традиційно протестних регіонах, як-то Донбас або Крим, і не завжди далекоглядна політика нашої влади. Проблемою номер один у мовному питанні є мотивація до вивчення української мови. Часто батьки вважають, що їхнім дітям не потрібно знати української, і водночас знаходять гроші на навчання їх англійській мові, що має сприяти підвищенню рівня життя цих дітей надалі.
Тобто ми не можемо говорити, що вирішення проблем соціально-економічного характеру зніме проблему мови. Тут дійсно потрібна всебічно зважена, гнучка державна політика. Поки такого не спостерігається, зацікавлені сили «прив'язуватимуть» мовне питання до економічних вимог населення.
