Нагадаємо читачам «Дня» інформацію, яка вже публікувалася, про те, що 4 місяці тому Асоціація національних культурних об’єднань України висунула проти харківського обласного відділення «Просвіти» обвинувачення в тому, що його газета для дітей «Джерельце» опублікувала антисемітські і антиконституційні твердження. Йдеться про статтю «Усякому мирянинові по семеро жидовинів», опубліковану 1999 року у вересневому числі газети для позашкільного читання, що видається харківським обласним відділенням Всеукраїнської організації «Просвіта».
Стаття почалася з твердження, що українці — «богообраний» народ, а євреї — «єговообраний». Потім автор Федір Слободанюк простежував історичні взаємовідносини українців та євреїв, яких часто називав «жидами», роз’яснюючи, чому саме євреїв треба звинувачувати в усіх бідах українського народу. Зокрема, він писав, що євреї споювали українців, допомагали більшовикам прийти до влади, що вони були причиною голодомору 30-х років, стверджує, що сьогодні політики в Україні, Росії і навіть США утримуються за єврейські гроші.
Автор статті ставив запитання «Кому належить влада в Україні і від кого ми отримали незалежність?», натякаючи, що насправді євреї тримають усе під контролем.
Ганна Тимошевська, директор Асоціації національних культурних об’єднань України (АНКОУ), вважає, що стаття призначалася аж ніяк не для дітей, не тільки через її зміст, але й тому, що в Україні голосують з 18 років, а газета адресована школярам. Вона каже, що після її публікації батьки боялися водити дітей до харківської єврейської школи, розташованої в одному приміщенні із загальноосвітньою. Довелося поставити там охорону, щоб заспокоїти їхні побоювання за свою безпеку.
АНКОУ вимагає визнання інформації такого гатунку незаконною, закриття газети «Джерельце», а також виплати «Просвітою» 1 млн. гривень на користь АНКОУ за нанесений моральний збиток.
Проте Анатолій Кіндратенко, головний редактор «Джерельця» і директор харківського відділення «Просвіти», стверджує, що в статті немає нічого поганого. Він запевняє, що інформація, яка міститься в ній, правдива, а опубліковано її було тому, що «ми хочемо, щоб наші діти знали правду про історію свого народу. Ми хочемо виростити їх громадянами України, а не космополітами».
Здається, що справі, яку веде в Київському районному суді Харкова суддя Володимир Геденко, не видно кінця. Незалежний експерт Ігор Михайлін, професор філологічного факультету Харківського університету, давав свідчення кілька днів, доти, поки не вичерпалися питання захисту. У четвер, 17 серпня, він відповідав на запитання про етимологію слів «жид», «єврей» і «юд», які, за твердженням захисту, є синонімами.
На особисту думку Михайліна, стаття просто абсурдна. «Вона негативна, вона провокує конфлікт між євреями та українцями, — сказав він. — У статті правду перемішано з брехнею, і більшість тверджень [автора] не доведено».
Крім того, справа ускладнюється особистою ворожнечею між деякими її учасниками. Президент АНКОУ Олександр Фельдман — місцевий бізнесмен і філантроп, власник найбільшого харківського ринку, а також фармацевтичної компанії «Червона зірка» і ще декількох великих підприємств. Крім того, компанія АВЕК, що належить йому, заснувала благодійний фонд для підтримки сиріт, ветеранів та інших нужденних харківчан.
Кіндратенко натякає, що Фельдман спроможний вплинути на вихід справи, заплативши судді, і що він використовує цю судову справу, щоб посісти високе становище в національній та міжнародній політиці. В інших виданнях «Просвіти» ім’я Фельдмана згадується серед євреїв, які контролюють українських політиків, а Леоніда Кучму називають «єврейським президентом». Кіндратенко каже, що той факт, що в їхній юридичній службі є два євреї, доводить, що вони не антисеміти; проте подейкують, що принаймні в одного з них раніше були зіткнення з Фельдманом на особистому грунті.
Офіс «Просвіти» на головній вулиці Харкова прикрашають портрети українських національних героїв, історичні карти України та ікони. Члени товариства, яких, за словами Кіндратенка, нараховується кілька сотень, упевнені в тому, що в Україні повинні говорити тільки українською. Біля входу висить плакат з написом: «Ті, хто не говорить державною мовою — або гості, або найманці, або загарбники», і петиція проти депутатів Верховної Ради, які розмовляють «іноземними мовами», під якою близько 30 підписів.
Тимошевська стверджує, що український уряд підтримує видання «Просвіти» грошима платників податків, але Кіндратенко це заперечує. Він каже, що газета набирається і друкується на комп’ютерах, подарованих фондом «Відродження», а утримується тільки на кошти від продажу газет через поштові відділення за ціною 15 коп. за число. Тимошевська ж говорить, що газети роздають дітям у школі і розкладають по поштових скриньках.
АНКОУ захищає права не тільки євреїв, до її складу входять представники азербайджанського, корейського, вірменського, циганського, татарського та німецького культурних об’єднань. Вона займається фінансуванням культурних заходів, зокрема різних фестивалів і недільних шкіл.
АНКОУ сподівається, що слухання справи завершиться до осені, але «Просвіта» наполягає на тому, що судові треба надати ще багато матеріалів. Обвинувачення скаржиться, що захист без потреби затягує процес. Дивлячись на нечисленних глядачів у суді, половина з яких спить, на ЗМІ, що виявляють мало інтересу до цієї справи, і на суддю, який явно чекає — не дочекається відпустки, важко передбачити, як довго буде тягнутися ця справа.
