Рахункова палата проаналізувала підсумки виконання державного бюджету України за перше півріччя і направила матеріали Президенту України, Верховній Раді і Кабінету Міністрів. У той же день прем’єр-міністр Віктор Ющенко звітував про виконання програми уряду, і голова Рахункової палати Валентин Симоненко зауважив, що має підгрунтя для того, щоб звинуватити уряд у «некоректність при обнародуванні макроекономічних показників розвитку української економіки». Детальна розповідь про чергову методику побудови «потьомкинських сіл» — у ексклюзивному інтерв’ю з Валентином Симоненком.
— Позитивні тенденції в розвитку економіки в першому півріччі, в порівнянні з тим же періодом минулого року, безумовно, мають місце. Однак за обсягом валового внутрішнього продукту, промислового виробництва, роздрібного товарообігу, обсягів будівельно-монтажних робіт економіка України сьогодні тільки виходить на рівень першого півріччя 1998 року. Так, саме 1998 року.
Найбільший за півріччя приріст виробництва, а, отже, і ВВП забезпечили підприємства гірничо-металургійного комплексу, які давали близько 30 % загального обсягу промислового виробництва і виробили понад 45 % експортної продукції країни. Безумовно, зростанню виробництва в цій галузі сприяв економічний експеримент, який проводиться з минулого року на підставі спеціального закону, у відповідність з яким підприємствам гірничо-металургійного комплексу надані пільги і відстрочені борги з податків і різного роду платежів до бюджету за останні 9 місяців на загальну суму понад 3,4 млрд. грн. За таку ціну можна підняти будь- яку галузь і не одну. Але хто в уряді підраховував ефективність цих затрат, хто в уряді несе відповідальність за проведення цього широкомасштабного експерименту?
У багатьох галузях економіки, як і в минулі роки, погіршується фінансове становище підприємств, знижується їх платоспроможність (збитки лише за 4 місяці цього року зросли на 46 % у порівнянні з тим же періодом минулого року, кредиторська заборгованість — на 19,7 млрд. грн. (43,6 % від виробленого ВВП). Кількість збиткових промислових підприємств за 4 місяці досягла 56 %, тоді як на початку року становила 51,9 %. На 1 травня цього року дебіторська і кредиторська заборгованість вітчизняних підприємств досягли відповідно 190 і 263 млрд. грн. З усіма підставами можна сказати, що економіка країни працює в борг.
— Як ви оцінюєте виконання урядом бюджетних статей?
— Радує, що прибутки бюджетів у першому півріччі перевищили планові показники. Але за рахунок чого? Номінальне збільшення прибутків бюджетів України сталося, насамперед, за рахунок включення до бюджету прибутків фонду соціального страхування, а також позабюджетних коштів установ та організацій, які раніше в прибутках бюджетів не враховувалися. Якщо порівнювати реальні прибутки бюджетів за 5 місяців поточного року з відповідним періодом минулого року в порівнянних цінах і в розрізі тих прибуткових джерел, які були минулого року, то реальні надходження не збільшилися, а поменшали на 2,2 %.
Залишається невирішеним найважливіше стратегічне завдання зменшення податкової недоїмки. У січні урядом прийнято одне рішення про скорочення недоїмок, в травні — інше. Рішення є, системи організації виконання — немає, ось і результат. Недоїмка збільшується, як сніжний ком, і сьогодні перевищує 14 млрд. грн. Процес набув неконтрольованого характеру. Піклуючись про прибутки бюджету, уряд ухвалив постанову про скасування 557 раніше прийнятих рішень з податкових пільг. Начебто дія є, але повторюється ситуація з недоїмкою — бюджетні втрати від пільг збільшуються. Тільки в першому кварталі їх обсяг у порівнянні з минулим роком зріс на 39 % і перевищив 10 млрд. грн. Не чіпатимемо ПДВ, цього бюджетного монстра, розглянемо пільги з податку на прибуток, які є узаконеним торним любим для ухиляння від сплати податків. Торiк, зважаючи на зниження прибутку, що обкладається податком на суму збитків минулих років, бюджет втратив понад 1 млрд. грн., а за перший квартал цього року — 480 млн. Невже ми так багаті? Звісно, ні, просто системно цими питаннями в уряді ніхто не займається. Зняли верхній шар і все.
— А що стосується витратних статей бюджету?
— Заплановані витрати в загальному обсязі і в розрізі статей витрат в основному виконані. Вони навіть дещо збільшились у порівнянні з минулим роком, але це швидше заслуга інфляції, а не уряду. Аналіз стану фінансування витрат держбюджету свідчить про те, що Мінфін і Державна казна продовжують працювати за старою — хибною системою керування витратами. Протягом звітного періоду витрати бюджету наповнювалися вкрай нерівномірно. У першому кварталі не були профінансовані взагалі або в неповному обсязі планові витрати на суму понад 700 млн. грн., на 20 червня ця сума збільшилася до 2 млрд. грн., з них 1 мільярд — соціальні потреби. І це при наявності достатніх коштів. На 20 червня залишок бюджетних коштів на банківських рахунках становив 1,7 млрд. грн. Фінансування ж проведено тільки в останні дні червня. При цьому були профінансовані витрати, не передбачені Законом про Державний бюджет на 633 млн. грн. Чим керувався Мінфін і Державана казна, обмежуючи і затримуючи фінансування витрат, затверджених законом? Ручному керуванню бюджетом сприяє відсутність системи управління бюджетними ресурсами. Саме це породжує серйозні проблеми, одна з яких — «прихований» дефіцит бюджету — борги бюджетних установ. На початок 2000 року кредиторська заборгованість установ, що фінансуються з держбюджету, перевищила в цілому 3,4 млрд. грн., а за вирахуванням дебіторської заборгованості вона склала 2,7 млрд. грн. З них борги по зарплаті — 490 млн. грн., оплаті комунальних послуг понад 827 млн. грн. Ці обсяги заборгованості не були враховані в затвердженому бюджеті. І, природно, що суми цих боргів постійно тиснуть на бюджет, породжують неплатежі, які надалі позначаються і на бюджетних прибутках. Матеріали аудиторських перевірок і пропозицій Рахункової палати по вирішенню цієї проблеми неодноразово направлялися і до уряду, і до Мінфіну, але реакції поки немає. Хто ж наведе порядок? Адже бюджет 2001 року не за горами.
— Однією з своїх головних перемог уряд вважає розв’язання проблеми державного боргу. Однак на колегії Рахункової палати кілька разів робився акцент на відсутності механізму ефективного керування держборгом...
— Проблема полягає не тільки в невідповідності офіційно врахованого Мінфіном розміру боргу і його фактичної величини. Різниця — в 140 млн. грн. Про це Рахункова палата заявляла вже неодноразово. Головне запитання — у практиці внутрішнього і зовнішнього державного запозичення. Оскільки залучені кошти переважно йдуть на поточне споживання, а не на виробничі інвестиції, борговий тягар просто перекладається з нинішнього на подальші покоління українців. У державному борзі сьогодні переважає його зовнішня складова, а внутрішній борг є надто коротким і надто дорогим, що в умовах відсутності реальних джерел його покриття і збереження існуючих тенденцій представляє серйозну потенційну загрозу для фінансової безпеки держави. Тільки за 5 місяців цього року 24 % загальних прибутків держбюджету або 2,9 млрд. грн. направлено на погашення і обслуговування держборгу.
— Головна мета програми діяльності уряду визначена самою назвою: реформи заради добробуту. Як можна оцінити її реалізацію?
— Судіть самі. На поточний рік передбачено, що темпи девальвації гривнi мають відповідати темпам інфляції, а ціни повинні залишатися стабільними. За півріччя девальвація гривнi склала близько 4,2 %, а інфляція досягла 18,7 % за прогнозованого середньорічного рівня 19 %. Фактично це означає, що за рахунок адміністративного збільшення цін і, насамперед, на енергоносії, комунальні послуги, хлібопродукти і інше уряд підтримує курсову стабільність. Робиться це за рахунок населення. У той же час заборгованість по зарплаті в цілому по країні залишається практично незмінною — понад 6 млрд. грн. Однак номінальна зарплата наших громадян зберігається на рівні грудня минулого року. При цьому реальна середня зарплата за 5 місяців поточного року (в порівнянні з груднем минулого року) зменшилась на 15,7 %, а реальні грошові прибутки населення — на 22,8 %. Офіційний рівень безробіття збільшився в порівнянні з минулим роком більш ніж на 9 %. Заборгованість по зарплаті працівників бюджетної сфери за перше півріччя 2000 року скоротилася усього на 7,5 %. Обіцянки уряду до кінця цього року погасити 50 % залишаються тільки обіцянкою.
— У чому ви бачите причини невтішних результатів піврічної роботи уряду Ющенка?
— Урядові плани є, але вони не зв’язані з конкретними термінами, є певні кількісні орієнтири, але вони не стикуються з критеріями ефективності ринкової економіки. Ходять чутки, що це самий «ринковий» за останні роки уряд, але ми знову рахуємо тонни, кубічні і квадратні метри, кілометри. Не забути б при цьому про добробут народу. На жаль, сьогодні багато хто керується принципом: правда добре, а щастя краще. Ми особливо це відчуваємо на собі, коли з нашими висновками і пропозиціями погоджуються, навіть дякують, але дуже мало роблять для їх реалізації, не забуваючи при цьому накинути на нас фінансовий зашморг.
