Вектор — відрізок певної довжини і напрямку
Певна плутанина в наших концепціях, пріоритетах і уподобаннях тільки уявна. Чого нам не позичати, так це дороговказних векторів по лабіринтах ринкової світобудови. Взяти, наприклад, великотрудний зовнішньополітичний терен (ох, уже цей іноземний антураж, мучитель наш), де рідна дипломатія за даними, поки що не підтвердженими із незалежних джерел, досягла неабиякого успіху. (Зі своїм- то скромним потенціалом спокуси і зваблювання партнерів). Тут держава буквально наїжачилася векторами, немов їжак колючками. На заздрість іншим, начебто благополучним сусідам по планеті, у яких з векторами, однак, не густо. Саме нестача векторів — вразливе місце західних демократій, та й багатьох претендентів на цей високий статус...
Звідси і паломництво до нашої багатовекторної держави з метою вивчення вітчизняного феномена.
Трапляється, закордонні візитери знаходять на місці не всі вектори, які встигли роздивитися на відстані і мали намір помацати власними руками. Нерідко з’являються нові векторні екземпляри, викликані до життя підвищеним попитом на цей екзотичний інструмент зовнішньої і внутрішньої політики. Словом, від нашого векторного миготіння у деяких гостей виникає легке запаморочення. Але це вже їхні проблеми адаптації до наших новацій. Вектори-то нашенські: кому які хочемо, тому такі й показуємо у потрібний час і в потрібному місці.
Що ж до рівнодіючої наших векторних побудов, то її пошуки зацікавленими зарубіжними аналітиками поки що не увінчалися успіхом. Напевно, з векторним аналізом у них слабина.
Ну, та Бог з ними, нехай шукають чорну кішку в темній кімнаті, кому не лінь. Ми ж під надійним векторним прикриттям не пошкодуємо російських нафти й газу для підкорення європейських черствих сердець...
Нашу внутрішню векторність, яка також має місце, до часу не афішуємо з побоювань її запозичення жадібними до новацій сусідами. Тому конфіденційно: двигуном нашої економіки заданою МВФ траєкторією (через терни до зірок) справно служить багатоликий, багатофункціональний спецвектор, котрий одним лише своїм нестандартним устроєм викликає зухвалу дослідницьку сверблячку у західних векторознавців. І чомусь слідчий азарт у криміналістів. Ось і залишимо гурманам від науки ці фундаментальні ласощі. Зазначимо лише цілком прикладні властивості цієї векторної реальності, даної нам у відчуттях.
Отже, перед нами вектор- прагматик, сконструйований на доступних розумінню принципах:
— на всіх бажаючих зірок не настачиш;
— масове зубожіння (терни) не виключає локального процвітання (зірки);
— рух уперед не за принципом «від досягнутого», а від нуля, бажано абсолютного;
— реформи — це надовго, якщо не назавжди.
Це — вектор-роботодавець, який вирішує проблему працевлаштування багатьох поколінь реформаторів за покликанням.
Це, нарешті, — вектор- годувальник для тих подвижників, хто добровільно, жертвуючи популярністю і нагородами, довгі роки нудиться в економічній тіні.
Попутно зазначимо, що кінець нашого унікального спецвектора-реформовиробника губиться десь у зоряній далині.
Пам’ятаєте, раніше стверджували, що не має революція кінця. Тепер ось з реформами кінця не видно, і це чудова спадкоємність. Адже для вічних реформаторів, подібно до вічних революціонерів, важливий не стільки результат, скільки сам векторний процес. Хоча багато хто помилково вважає, що не в процесі щастя...»
Як оцінюємо ефективність національної «векторини»? Бачте, «маємо те, що маємо» — ось головний показник ефективності процесу, що не має аналогів за кордоном.
Де ви, наші обдаровані автори-піснярi? Відгукнулися б на актуальну векторну тему пісенною новинкою. Скажімо, «Реформеною ліричною» зі словами «Я так хочу, чтоб реформы не кончались...»
Далі, як не приховували наші вектороносці, все-таки не вислизнув від уваги західних спостерігачів начебто гіпертрофований інформаційний вектор, котрий зухвало стирчить з вістрям, націленим на вільнодумні ЗМІ. А чи не занадто добродії причепливі до предметів нашого внутрішнього споживання? Вектор як вектор, зроблений на спецзамовлення і покликаний вирішувати такі завдання, як «реалізація інформаційної безпеки держави» або, скажімо, «протидія дезiнформації про економічне і політичне становище держави». Не віддавати ж державу на розтерзання хижим акулам пера й ефіру. Незрозуміло тільки, чому це від нашого рідного вектора відчувають дискомфорт польські брати по перу, про що вони заявили нещодавно українським колегам.
Відомий і зрозумілий підвищений інтерес правозахисної братії до демографічного вектора вітчизняного зразка. Адже від великих знань — великий смуток. Краще б вони, вразливі, не знали, що немає у нас такого вектора і не передбачається (виставковий муляж для огляду залітними вектороманами не враховувати). З тієї простої причини, що не можна ж плодити до нескінченності обтяжливі для держави векторні дрібниці. Для керування процесом досить і безвекторного народного рецепта «за вдяганкою (економічною) простягай ніжки (демографічні)». І нехай за останнім показником ризикуємо потрапити до книги рекордів Гіннесса, зате демографічний вибух в недалекому майбутньому нам уже точно не загрожує. Навіть з віяльним відключенням електрики і скасуванням смертної кари... Втім, демографія — окремий випадок, котрий не претендує на узагальнення. А без дороговказних векторів нам, схоже, успіху не бачити. З ними і пов’язуємо наші мрії.
