За нинішньої вартості лікувальних та оздоровчих путівок
лише 90-відсоткова їх оплата за рахунок коштів соціального страхування
давала змогу скористатися ними значній кількості тих, хто потребує санаторного
лікування. Але цього року кількість пільгових путівок значно зменшилась,
і отримати їх тепер можуть лише інваліди, учасники ліквідації аварії на
ЧАЕС (не всі, а тільки ті, що працювали в зоні відчуження до 31 грудня
1986 року), особи після тяжкої хвороби та діти.
Це стало наслідком двох нововведень, закріплених у законі
«Про Державний бюджет України на 2000 рік». Намагаючись знайти нові джерела
поповнення бюджету й досягти його бездефіцитності, законодавці звернули
свою увагу на кошти фонду соціального страхування. Спочатку Верховна Рада
за пропозицією бюджетного комітету включила ці кошти до переліку статей
доходів бюджету, а потім у статті 62 згаданого закону значно обмежила коло
осіб, які можуть скористатися пільговими путівками.
Зроблено це було, не дивлячись на те, що відповідно до
чинного законодавства, зокрема Положення про Фонд соціального страхування
(ФСС) України, цей фонд є державним цільовим фондом, кошти якого повинні
використовуватись суворо за призначенням. Спроби використання цих коштів
для латання «бюджетних дірок» були й раніше. Ще 1997 року тодішній уряд,
очолюваний П. Лазаренком, намагався включити кошти ФСС до складу держбюджету,
але ВР, зваживши на численні протести профспілок, які за законом здійснювали
управління цим фондом, відхилила цю ініціативу.
Але у листопаді 1999 року, при розгляді проекту держбюджету
на 2000 рік, аналогічну пропозицію вніс вже парламентський комітет з питань
бюджету, очолюваний тоді Юлією Тимошенко, і уряд з нею погодився. Насамперед
тому, що в більшості галузей і за ФСС в цілому за підсумками року утворюється
економія коштів. А щоб цю економію ще збільшити, на законодавчому рівні
встановили обмеження на видачу путівок за рахунок соцстраху. Протести профспілок,
які вдалися до пікетування ВР, та їхні переговори із законодавцями і урядом
на цей раз успіху не мали. У результаті уряд отримав можливість використовувати
економію коштів соцстраху на покриття видатків за іншими статтями бюджету.
Наскільки ж виграє від цього держбюджет? Як показує елементарний
підрахунок, виграш не покриє соціальних втрат. При прогнозованому на 2000
рік фонді оплати праці підприємств усіх форм власності у 33,6 млрд. грн.,
відрахування у ФСС не перевищать 1,35 млрд. грн. При цьому економія на
санаторно-курортному лікуванні й оздоровленні в кращому випадку становитиме
200 млн. грн. Але, як наслідок, зникне економія на лікарняних листках —
втративши можливість підлікуватися й оздоровитися, ми станемо хворіти більше.
Скільки втратить від цього наш держбюджет — ніхто не підраховував.
Що ж до соціальних наслідків, то найголовнішим з них є
відмова в санаторному лікуванні людям, які його потребують і не мають коштів
на придбання повноплатних путівок. Не треба думати, що, залишивши пільгові
путівки для дітей, законодавці виявили турботу про них. За повної вартості
дитячої путівки до оздоровчого табору 420—560 грн., нормативи відшкодування
за рахунок коштів ФСС покривають її вартість лише на третину. А частку,
що залишилася, повинні сплатити батьки, профспілки або підприємства за
рахунок свого прибутку. Враховуючи, що мало в кого з них знайдуться потрібні
кошти, маємо парадоксальну ситуацію — держава дотує дітей з далеко не бідних
родин, які можуть викласти 250—300 гривень на оздоровлення дитини.
Не можна, мабуть, вважати випадковістю й те, що обмеження
на видачу пільгових путівок співпало з активізацією процесу приватизації
об’єктів санаторно-курортної сфери. Відомо, що вигідніше — звичайно, для
покупця, а не для держави — придбати у власність об’єкт, який має від’ємну
рентабельність, бо його ціна значно нижча. Ось і виникає думка: а чи не
почалася своєрідна «передприватизаційна підготовка»? Адже вже зараз багато
оздоровниць мають труднощі з реалізацією путівок. Бо кількість тих, що
купуються за рахунок коштів соцстраху, скоротилась у декілька разів, а
попит на путівки за повну вартість залишається, як правило, стабільним
і компенсувати втрат не може. Тим самим багато санаторіїв, пансіонатів
і будинків відпочинку поставлені на межу банкрутства. Дещо подібне ми вже
проходили у 1993—1994 роках, коли через обмеження зростання доходів населення
було різко знижено платоспроможний попит, що завдало нищівного удару насамперед
по підприємствах, які виробляли товари народного споживання.
Наскільки дане припущення вірне — покаже час. А, поки що,
про пільгові путівки на лікування й відпочинок більшість з нас може забути
(сподіваюсь, що тимчасово — адже перед новими власниками оздоровниць теж
постане проблема реалізації) і шукати або кошти, або місця більш дешевого
відпочинку.
