Прийм-Зятів В. вислідив нарешті свою тещу.
У оптичний приціл вона ледве поміщалася, що, проте, не заважало їй залишатися «бажаною».
Прийм-Зятів В., людина добра за суттю своєю, майже тихий, зовсім сумирний, дуже страждав від безапеляційної сварливості «своєї другої мами». Можна сказати, на дух...