Абонентська плата за користування основним телефонним апаратом
при похвилинній оплаті вартості місцевих розмов зросте з 4,08 грн. до 6,12
грн. для населення і з 6,42 грн. до 9,63 грн. для підприємств. При відсутності
похвилинної оплати — тариф зросте з 5,3 грн. до 8,75 грн. для населення
і з 9,17 грн. до 13,75 грн. на місяць для підприємств. Вартість 1 хвилини
місцевої розмови становитиме 1,64 коп. для населення і 2,6 коп. — для підприємств.
Тарифи на міжнародні телефонні розмови з України з країнами
далекого зарубіжжя зменшаться у середньому на 17%, тарифи ж на міжнародні
переговори з країнами СНД залишаться без змін. На міжміські телефонні розмови
у межах області й України продовжено час дії «нічного» тарифу з 6 до 8
годин. Тариф на міжміські розмови з 21.00 до 8.00 становитиме 50% від основного
тарифу (25 коп. за 1 хвилину розмови по області і 50 коп. — по Україні).
У неділю і святкові дні міжміські телефонні розмови надаватимуться цілодобово
за більш низькими тарифом, ніж він діяв до цього часу — 8 коп. за хвилину
по області і 16 коп. — по Україні.
Ще задовго до введення нових тарифів голова Держкомзв’язку
Олег Шевчук неодноразово наголошував, що комітет буде дотримуватися «гнучкої
тарифної політики», за якої інтереси небагатих шарів не постраждають.
Як повідомив «Дню» заступник голови Держкомзв’язку Анатолій
Довгий, враховуючи соціальну значущість послуг зв’язку, всім абонентам
АТС із похвилинною оплатою місцевих розмов щомісяця надаватимуть 100 нетарифікованих
хвилин, а для абонентів сільських місцевостей із фіксованою абонентською
платою цей тариф буде нижчим за 20%. За словами А.Довгого, витрати зв’язківців
при цьому перекриватимуть за рахунок абонентів, які проводять тривалі розмови.
У Держкомзв’язку вважають, що «вирівнювання тарифів» на
місцеві переговори й абонентської плати «є нічим іншим, як доведенням їх
до рівня собівартості». Іншим аргументом зв’язківців є те, що тарифи й
абонентська плата за телефонні послуги не змінювалися з листопада 1998
року, незважаючи на інфляцію. До речі, підвищення тарифів у 1998 році знівельоване
девальвацією гривнi і реальної користі не дало, зауважив А.Довгий.
Тим часом, як вважає генеральний директор асоціації «Укрконсалтинг»
Віталій Маргуліс, нарікання на те, що тарифи не покривають необхідних витрат,
у більшості випадків пов’язані з тим, що в структурі самих витрат наявна
велика частина накладних витрат, причому це стосується не тільки галузі
зв’язку.
Що ж до завтрашнього розгляду у ВР законопроекту про приватизацію
«Укртелекому» (який є монополістом на ринку зв’язку), то тут не зовсім
зрозуміла кінцева мета приватизації: як це відіб’ється на споживачеві?
Певна річ, усіх сьогодні турбує, як і хто приватизує «Укртелеком» і скільки
на цьому (поки що на продажу 25-відсоткового пакета акцій) «заробить» держбюджет.
А от що чинитиме держава, коли на ринку послуг зв’язку з’явиться один,
уже недержавний монополіст? Сподіватися на його «добру волю» до споживачів?
Як повідомили «Дню» у прес-службі Антимонопольного комітету
України, «в цьому випадку дії Держкомзв’язку регламентуються постановою
Кабінету Міністрів № 1548, якою Держкомзв’язку та інформатизації України
видано виняткове право на самостійне підвищення і встановлення цін на послуги
за узгодженням із Мінекономіки. Якщо в інших випадках дії із самостійного
підвищення цін можуть бути порушенням антимонопольного законодавства, то
тут діє постанова державного органу, наділеного більш високими повноваженнями,
ніж Антимонопольний комітет. Наприклад, коли постановами Кабміну створюються
акціонерні компанії-монополісти з винятковими можливостями. Таким чином
ці виняткові випадки виводяться з-під дії антимонопольного законодавства.
Якби не було цієї постанови — дане підвищення абоноплати й тарифів було
б порушенням».
