Щоправда, в проекті постанови з’їзду, з яким вдалося познайомитися напередодні, слово «уряд» не згадувалося жодного разу. І це не могло не насторожувати. Однак після резюме констатуючої частини (в ньому автори твердили, що вся практична діяльність УСПП сприяла усуненню загрози вибуху протестного потенціалу суспільства, припиненню спаду економіки, виникненню осередків стабільності, збереженню безцінного організаційно-інтелектуального капіталу кадрів, менеджменту та мобілізації на запровадження в життя програми Президента України) йшло сакраментальне «в той же час». І тут уряд також напряму ні разу не згадувався. Однак адреси цього негативного висловлювання делегати, очевидно, вловлювали без великих зусиль: «...структурну реформу підмінено ситуативними рішеннями», «...не надано належного імпульсу корінному реформуванню податкової і, відповідно, бюджетної політики» тощо. Цікаво, що в цьому ж документі причини всього того, що сталося «в той же час», пояснюються як опозиційними діями противників реформ, так і тих, котрі «свої вузькі корпоративні або особисті інтереси ставлять вище за державні». «Створена ними так звана віртуальна економіка змогла знайти свої механізми виживання і активно протидіяла політиці УСПП...» Кому адресовано це більш ніж серйозне обвинувачення, можна було зрозуміти лише з доповіді президента УСПП Анатолія Кінаха. Він вітав дії уряду, спрямовані на реформування економіки, однак у своєму звичайному ключі досить жорстко обрушився на нього за «постійне зростання закритості в діях», часте скасування рішень, що приймаються. А коли мова зайшла про реалізацію законодавчих заходів для підтримки вітчизняної металургії і суднобудування, то в повітрі буквально повисло (хоча так і не було вимовлено) зловісне слово «саботаж». Уряду дісталося від УСПП і за подальше поглиблення кризи платежів. За словами А.Кінаха, заборонені бартер та вексельні розрахунки перетворилися на зростаючу дебеторську та кредиторську заборгованість (на сьогодні відповідно 185 млрд. грн. і 225 млрд. грн.).
Ще чіткіше визначилися претензії УСПП до уряду, коли мова зайшла про паливно-енергетичний комплекс, — «...втрата не тільки стратегічної перспективи, але і оперативного контролю». А.Кінах при цьому зазначив, що УСПП надто стривожена становищем у ПЕКу і підтримує аналітичну записку Ради національної безпеки та оборони України із цього питання.
З’їзд висунув претензії до уряду і в питанні підтримки малого та середнього бізнесу. Кожні дев’ять із десяти звернень підприємців в УСПП викликані свавіллям влади, а на одне рентабельне підприємство припадає вісім перевіряючих та контролерів.
Тим часом помітна відмінність езопівської мови письмових документів з’їзду від того, що проголошувалося з трибуни, мала досить просте пояснення: в президії перебував почесний президент УСПП, Президент України Леонід Кучма. І його наміри стосовно уряду керівництву спілки наперед, очевидно, не були відомі. А Президент був налаштований досить рішуче. Він іще раз повторив свою тезу про те, що уряду не треба починати діяльність із чистого аркуша. Більше за те. Він вказав, що позитивні зміни, які відбуваються тепер в економіці, не мають «...достатньої відновлювальної основи». Очевидно, маючи на увазі приватизацію в енергетиці, Л.Кучма зазначив, що економіку «...втягнуто в перерозподiл зі спекулятивними цілями». Він сказав, що, в принципі, він проти реприватизації, але там, де треба, на його думку, потрібно застосовувати владу. Урядовим чиновникам дісталося і за блокування питань приватизації (»...не хочуть центральні чиновники ділитися владою»), через тяганину з бюджетним кодексом («...виникає загроза бюджетному процесові»). Президент застеріг уряд і Нацбанк від незбалансованої грошово-кредитної політики, заявивши, що не можна повертатися до фінансування бюджету за рахунок нової емісії НБУ у вигляді внутрішніх державних облігацій. Більше за те, Л.Кучма вказав, що стабільні гроші (в разі їхньої ревальвації) не завжди працюють на країну. Він закликав уряд утриматися від ейфорії із приводу зростання промислового виробництва і надходжень до бюджету, вказавши, що це явище багато в чому зумовлене саме неплатежами за енергоносії. Сенсаційно прозвучав заклик Президента до уряду краще дотримуватися національних інтересів у ході переговорів із МВФ. «Нікому не дано права принижувати Україну перед світом», — сказав Л.Кучма, і ця фраза ще, мабуть, викличе великообсягові коментарі.
Ще однією ключовою фразою у виступі Президента була заява (знову ж таки, мабуть, на адресу уряду): «Пропагандистськими акціями ми вже ситі по горло». Коли виступ закінчився, глава Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва Олександра Кужель спитала в радника Президента Анатолія Гальчинського: «Що треба розуміти під цим? Адже ви складали текст?» Відповіді автор не розчув, але також вирішив поставити запитання Анатолію Степановичу: «Чи буде після такої жорсткої критики вжито якихось кадрових заходів?» — «Я далекий від кадрової політики», — відповів один із провідних економічних радників Президента.
