Добре жити на білому світі! Особливо, коли тобі 20 років і ти належиш до найщасливішої частини людства — студентства. Можна веселитися і вчитися, бешкетувати і впадати у розпусту, пити, співати, і навіть до Оксфорду злітати (за програмою обміну студентами). Можна все! Та того похмурого ранку надзвичайно вразливий студент Свистопляскін всерйоз зібрався звести рахунки з життям. Він суїциднувся.
Річ у тім, що з ним трапилось страшенне лихо. Зник його улюблений електрокип’ятильник. Милого серцю приладу не було ні під ліжком, ні на тумбочці, ні у схованці за батареєю, серед заначених недопалків «Прими». Горопашний студент щосили голосив: «Де ти, мій кип’ятильничку, де ти, мій електричний, як же ми тепер без тебе будемо!» Небо почорніло, помідори зів’яли, а кіт на даху сусіднього гуртожитку оступився і, гучно виматюкавшись по-котячому, навернувся з дев’ятиповерхової висоти. Це був кінець! Або the end, якщо хочете.
Натхненний стрімким польотом кота, Свистопляскін відважився: «Не миле мені життя без гарячого чаю. Піду я від вас світ за очі. У своїй скромній особі остаточно позбавлю цю жорстоку планету залишків світла і тепла. Не до побачення, а прощавайте...».
Залишилося тільки обрати спосіб, за допомогою якого найкраще було угробити своє матеріальне тіло. Найреальнішими здавалися такі варіанти:
а) негайно піти до студента- культуриста Кубікова, який мешкає на 6-му поверсі, і обізвати його «трансформувальним калорифером», а також «альфонсованим експресіоністом». Атлет, не знаючи значення жодного з наведених вище словосполучень, безсумнівно розлютиться і застосує до кривдника грубе насильство, яке поза всяким сумнівом закінчиться трагічно;
б) пробратися на кислотно- лужну дискотеку, де якраз цього вечора виступали заїжджі знаменитості: культова група «Пролежні» і легендарний DJ Скунс. Безсумнівно, специфічна музика у поєднанні з чеснотами присутньої публіки завдала б Свистопляскіну найсильнішого морального шоку, який закінчився б летально;
в) нарешті, можна було просто стрельнути у якоїсь сусідки з гуртожитку праску, повісити її собі на шию і вирушити до берегів сусіднього водосховища, щоб там «погратися в Му-му». Оскільки студент вже багато місяців перебував на вимушеній гречано-макаронній дієті і тому важив не більше, ніж новонароджене верблюденя, то вага праски гарантувала б йому глибоке занурення.
Проте всі ці рецепти мали і серйозні недоліки. Перший спосіб був дуже болісним. Другий — надто вже мерзенним. А третій — надзвичайно непорядним стосовно до подружок (як же вони без праски обійдуться). До того ж давно доведено, що у воді не все тоне, і не всі тонуть. Сумніви краяли суїцидальну душу Свистопляскіна.
У цей критичний момент до кімнати увійшли студенти Семінарейко та Святотатцев, котрі мешкали тут-таки. Обличчя їхні були сумними. Ось вже декілька годин вони вешталися по «комках» і «наливайках», безуспішно намагаючись продати свистопляскінський кип’ятильник. Їм не вдалося «загнати» його навіть за склянку «Слов’янського білого», щедро розбавленого водою. «Що ти розкис, як біговий тарган, розбитий радикулітом? — в один голос поцікавилися вони, побачивши свого похмурого співкімнатника. — Невже тебе знову з ганьбою вигнали з гейклубу за антинатовську пропаганду?» Та Свистопляскіну було не до їхніх єхидних реплік. У руках одного з пройдисвітів він побачив свій електронагрівальний, свій швидкокип’ятильний скарб. І все раптом разюче змінилося. Темне небо замайоріло в очах сяйливими бутонами казкового фейєрверку, помідори знову набули соковитості і пружності, а падаючий кіт, з дивовижною холоднокровністю смикнувши за кільце, розкрив над собою яскраво-рожевий купол парашута. Страшенно захотілося жити!
— Який чудовий цей світ! — закричав Свистопляскін. — Яким дурнем я був, коли малодушно хотів утекти від легких незручностей і тимчасових труднощів на той світ. Адже туди потрапити завжди встигнеш. А кайф життя і без того короткий, аж ніяк не більший якихось 100 років. Хлопці і дівчата, досить суїцидувати, починайте радіти і тріумфувати. У вас вийде!
Семінарейко та Святотатцев мовчки переглянулися. А потім раптом наповнили кімнату бурхливими і тривалими оплесками, що переходили в овацію.
