Помпезним тригодинним шоу обернулося вручення театральної
премії «Київська пектораль-99». Схоже, на цей раз організатори всерйоз
зібралися показати справжню виставу; зобов’язував і День театру, до якого
традиційно приурочено роздачу «Пекторалей». Дійсно святкове, вражаюче дійство
показав вуличний Експериментальний театр перед дверима Національного театру
імені Франка, де й проходила основна церемонія. Художню частину самої «Пекторалі»
було побудовано за принципом «солянки збірної», де змішалося все — від
балету до клоунів. Хоча, звичайно, основна інтрига все одно полягала в
тому, хто все ж отримає золочений «пекторальний» півмісяць.
І попередні, і остаточні підсумки нинішньої «роздачі слонів»
спантеличили багатьох. Досить сказати, що практично в останні дні перед
вирішальним туром голосування було зовсім знято номінації «За краще виконання
жіночої ролі другого плану», «За кращу режисерську роботу» і «Пластичне
розв’язання спектаклю». Присудження призів у інших номінаціях викликало
досить різні емоції в багатьох глядачів церемонії. Проте, одна подружня
пара була безперечно щасливою: на частку цієї родини припало три нагороди
— «Кіну IV» Анатолія Хостікоєва журі присудило престижну «Пектораль» за
кращий спектакль, а також за кращий дебют, а Наталя Сумська була визнана
актрисою року — за виконання ролі Маші в спектаклі Андрія Жолдака «Три
сестри». Сценографію цього спектаклю, виконану Шавкатом Абдуласимовим,
також було визнано кращою. У вперше запровадженій категорії «За кращий
спектакль камерного театру» перемогла «Емма» — постановка флоберівської
«Емми Боварі» театром «Колесо»; відповідно й Михайло Чембержі, композитор
цього спектаклю, створив, на думку журі, кращу в сезоні музику. Вагомі
акторські номінації принесли дві «Пекторалі» частинi трупи Національного
театру імені Лесі Українки, що зайняті в нещодавно здійсненому «Ревізорі»:
неперевершеною чоловічою роллю Городничого у виконанні Юрія Мажуги, а найкращою
роллю другого плану — Хлопова, зіграного Дмитром Лаленковим. Найвидатнішим
дитячим спектаклем стали «Пригоди Тома Сойєра» в Театрі на Липках; художньою
подією року — музика Євгена Станковича до балету «Вікінги» (вельми неоднозначне
вирішення). І, нарешті, почесні «Пекторалі» за багаторічний внесок у мистецтво
отримали балетмейстери Анатолій Бєлов і Олександр Сегаль та драматург Ярослав
Стельмах.
Підсумки «Пекторалі» ще обговорюватимуться й ретельно аналізуватимуться,
але вже зараз можна з упевненістю сказати, що ця нагорода, колись спрямована
на заохочення неординарних, шукаючих режисерів і акторів, на підтримку
дійсно нових тенденцій у сценічному мистецтві, стрімко стає все більш офіційною
за змістом і виконанням. Це помітно не лише за її зовнішнім, презентативним,
так би мовити, боком, але і за стратегією розв’язків. Так, наприклад, Наталія
Корпан, котра номінувала в «жіночій» категорії в спектаклі «Увертюра до
побачення», зіграла, на одностайну думку і критики, і глядачів, кращу роль
сезону; однак прийнята в нинішній «Пекторалі» лінія на затвердження авторитету
«зірок», схоже, перешкодила журі оцінити найталановитішу актрису. І, на
жаль, таке «художнє непорозуміння» — далеко не одиничне. Схоже, що «Пектораль»
упевнено зміщується в сторону офіційного покриття бронзою і може дуже скоро
стати лише черговим доповненням до щорічних ритуальних роздач «народних»
і «заслужених».
