Останні публікації в «Файненшл Таймс» про нецільове використання Національним банком України кредитів МВФ; галас, здійнятий довкола квітневого референдуму, — питання, які найчастіше висвітлюються нині в закордонних мас-медіа. Звісно, ані привабливості, ані авторитету подібні публікації додати Україні не можуть. Не дивно, що й імідж України в світі виявився, м’яко кажучи, «підмоченим»... Як рятувати репутацію держави — це питання і стало головним (і як ніколи актуальним) на вчорашньому «круглому столі» на тему «Міжнародний імідж України: міфи і реалії», який організував Український центр економічних і політичних досліджень (УЦЕПД) спільно з Представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні.
Наведені УЦЕПД цифри «місць» України, які вона посідає в різних міжнародних рейтингах, якраз ілюструють іміджеві ознаки України, якими оперують західні інвестори й урядовці... Так, за конкурентноспроможністю торік з-поміж 59 країн, занесених до списку Всесвітнім економічним форумом, Україна посіла своє достойне 58-е місце (останнє лишилося за Росією). Сумнівно, що тут пройде випадок із приказкою: «головне — участь»... За показником «економічної свободи» авторитетного американського видання «Уолл Стрит Джорнел» Україна належить до категорії держав з характеристикою «переважно невільна економіка». За даними експертів Світового банку, в минулому році економіка України оцінювалася узагалі як «закрита». За висновками Європейського банку реконструкції та розвитку, частка тіньового сектору в Україні сягає 49% ВВП.
Аби виправити таке, організатори вчорашнього зібрання запропонували ряд заходів. Президент УЦПЕД Анатолій Гриценко звернувся передусім до представників мас-медіа із закликом приділяти більше уваги позитивним явищам в Україні. На його думку, останніх не так уже й мало... Зокрема, в звіті центру перелічуються досягнення в сферах виробництва космічної техніки, літакобудування, суднобудування, миротворчої діяльності, культури і спорту. Дослідникам центру вдалося віднайти досягнення навіть в агропромисловому комплексі.
Між тим, самі учасники, вочевидь, були не надто впевнені в тому, що закордонні кореспонденти раптом почнуть вишукувати позитив. Тому й було запропоновано Центром, по-перше, з державною підтримкою створити потужний неурядовий Фонд, який би сприяв формуванню позитивного іміджу України. По-друге, Центр вважає, що у складі Міністерства закордонних справ варто створити групу експертів з PR- технологій для проведення моніторингу зовнішньої політичної та економічної діяльності державних органів з точки зору іміджевого ефекту (до речі, присутній начальник Управління політичного аналізу при МЗС України Андрій Веселовський відхилив таку ідею). По-третє, при українських посольствах слід створити інформаційні центри із залученням іноземних фахівців. По-четверте, Центр радить організувати канал супутникового телебачення для трансляції на зарубіжні країни.
Всі ідеї, без сумніву, цікаві, певною мірою навіть схвальні. Якби не було одного дуже вагомого «АЛЕ». Розказати за кордоном, які ми білі та пухнасті, навряд чи складе якісь труднощі (окрім фінансових), а от чи клюнуть на це іноземці? Приклад останніх кампаній в західній пресі вказує, що навряд: на будь-яку агітацію знайдеться своя антиагітація. Представник амбасади однієї з країн Східної Європи, який попрохав не називати себе, пославшись на ноту українського МЗСу, в якій дипломатам іноземних посольств нібито не рекомендується коментувати події в нашій державі, висловив сумнів щодо доцільності таких заходів. Говорячи про свою країну, він додав, що його держава «робила» імідж тільки справами.
Слушне зауваження. Адже імідж держави, як правило, створюється змінами всередині країни. А «експортні» PR-акції самі по собі, звісно, можуть створити необхідне враження. Але ненадовго.
