— Помилка уряду в тому, що він не веде політичну роботу з парламентом. Безумовно, прем’єр-міністр не повинен ходити й сам домовлятися з кожним головою фракції. Для цього існує вся урядова машина. Чиновник, який відповідає за аграрний сектор, повинен знаходити спільну позицію з аграрним комітетом ВР. Той, хто відповідає за бюджет — із бюджетним комітетом тощо. Але цього не відбувається. Йде все як колись, за накатаними старими схемами уряду Пустовойтенка, що призводять лише до тактичних домовленостей... або провалів. Урядовий апарат якщо й не заважає прем’єру, то вже принаймні поки не допомагає. Віктор Андрійович проводить досить глибоку реформу апарату, що поки не завершена, а подекуди ще й не розпочата. Але один у полі не воїн, а команди немає, принаймні в економічному блоці, й про це можна вже зараз говорити відверто. Й усе це заважає рухатися вперед.
— Зараз у ЗМІ досить багато міркувань про час, який відпущено цьому уряду, хоча всі визнають, що пан Ющенко володіє безпрецедентним кредитом довіри.
— Є два види кредиту довіри. Один — це загальнонародний і другий — політичний. Так ось, кажучи про перший — часу залишилося мало. Мало, бо людям треба показувати досить різкі, епатажні кроки. Для того, щоб показати свою корисність людям, Ющенку треба активізувати роботу. А ось для політиків — усе зовсім не так очевидно. Тут ми з великою натяжкою можемо говорити про якісь конкретні тимчасові строки. Ось, приміром, уряд Пустовойтенка ніхто особливо в парламенті не любив. Ну й що? Просидів два з половиною роки в кріслі прем’єра. Бо якісь тактичні завдання, що відвойовувалися дрібними групами в парламенті, не дозволяли зняти пана Пустовойтенка. Тож у теорії, незалежно від того, які будуть соціально-економічні результати діяльності уряду Ющенка, він все-таки може протриматися строк, який йому відвів Леонід Кучма — до наступних президентських виборів. У теорії може...
— Наскільки доречна аналогія між урядом Віктора Ющенка та російським урядом реформаторів Єгора Гайдара?
— Ця аналогія дуже умовна. Розумієте, Гайдар починав з того, що йому довелося ламати стару радянську систему. У Віктора Ющенка є привілей — не ламати, а будувати. Хоча, звісно, дещо й ламати доведеться, але це буде не так боляче, як 1991—1992 роках. Якщо ви хочете провести аналогію, то коректніше її провести із сьогоднішнім урядом Польщі. Цей уряд, сформований правоцентристською коаліцією, став дуже непопулярним. Але цей уряд робить дуже важливі структурні зміни в польській економіці. Так ось, цілком можливо, що уряд Ющенка виконає аналогічну функцію в Україні, за умови, що буде різко рухатися в бік реформ, а не навпаки.
