1910
12 березня — компанiя «Моушн Пiкчерз» вперше оприлюднила
прiзвище актриси Флоренс Лоуренс (ранiше вiдомої як «Дiвчина з Байографа»),
заклавши початок системi «зiрок».
22 квiтня — у Нiмецькому театрi вiдбулася перша
постановка вистави-пантомiми «Сумурун» Фрiдрiха Фрекса за мотивами «Тисячi
й однiєї ночi» у постановцi Макса Рейнхардта. У цiй виставi вперше в iсторiї
свiтового театру режисер використав прийом театру кабукi — «ханамiтi» —
«дорогу квiтiв». У виставi на тлi iронiчно вiдтвореної «самаркандсько-бухарської
розкошi костюмiв» й «застиглої музики» сценiчних конструкцiй (нагромадження
стiн, мiнаретiв, драбин, залiв, шовкових завiс, килимiв, схiдних базарiв,
гнучких босоногих жiнок у браслетах, зеленоголових євнухiв, темношкiрих
слуг iз вiялами) розгортався сюжет iз втечами й погонями, поєдинками i
палким коханням. Невдовзi пiсля прем’єри вiдбулися трiумфальнi й комерцiйно
вдалi гастролi вистави столицями свiту — Нью-Йорк, Париж... Що ж до ханамiтi
— дороги квiтiв — вперше використаної Рейнхардтом в європейському театрi,
вiдтодi вона назавжди увiйшла до арсеналу виражальних засобiв сучасного
театрального мистецтва.
24 серпня (6 вересня) — перша постановка п’єси «Останні»
Максима Горького у Німеччині в режисурі Макса Рейнхардта (в Росії п’єса
заборонена через те, що автор демонстрував у творі своє презирливе ставлення
до поліції, як і до державної влади загалом).
25 вересня — у Мюнхенi, у виставковому залi Терезiєнхоф
(розрахованому на три тисячi глядачiв) вiдбулася перша постановка вистави
«Цар Едiп» Софокла у переробцi Гуго фон Гофмансталя i у постановцi Макса
Рейнхардта. «Я не збираюсь копiювати зовнiшнiй вигляд античного театру,
— казав постановник. Менi хочеться вдихнути нове життя в трагедiю Софокла,
виходячи з духу нашої епохи... В мене й гадки такої немає, щоб реконструювати
давню сцену, обов’язковими умовами якої були небо i маска... Моя мета —
досягти взаємодiї сцени i глядача, притаманної античному театровi». Вистава
вражала величезною, чiтко й вигадливо органiзованою масовкою, складною
партитурою свiтла й шумiв. За мiсяць пiсля прем’єри виставу було показано
у Вiденському цирку. Трiумфальнi гастролi з цiєю виставою вiдбулися в Росiї,
Швецiї, Англiї. Потiм Рейнхардт повторив постановку в Угорщинi, Швецiї,
Італiї, Францiї, Америцi, Данiї.
12—13 жовтня — протягом двох вечорів постановка
роману «Брати Карамазова» — «уривків iз однойменного роману Ф. Достоєвського»
— в МХТ (режисер — В. І. Немирович- Данченко). У виставі використано принцип
чорного оксамиту і читця.
9 листопада — прем’єра вистави «Дон Жуан» Мольєра
на Александринській сцені у постановці Вс. Мейєрхольда, де режисер вперше
на російській сцені вивів традиційних для японського театру кабукі слуг
просценіуму — «арапчат». Відтоді це «амплуа» стає вельми популярним.
Перший платний капусник для широкої публіки в МХТ.
Напочатку капусники існували як закриті жартівливі видовища для вузького
кола запрошених під час Великого Посту (звідси й назва).
Прем’єрою «Верховинцiв» Ю. Коженьовського відкрився «Гуцульський
театр» Гната Хоткевича.
Американський режисер Томас Харпер Iнс (1882 — 1924), знявши
свiй перший фiльм «Їхня перша угода», заклав основи голлiвудської системи
конвеєрного виробництва фiльмiв : один пише сценарiй, iнший знiмає,
третiй монтує i т.д.
«Поема вогню» («Прометей») симфонічна поема О. Скрябiна,
де вперше втілено ідею музики кольору . У 1912 році твір виконано
у супроводі гри кольорових плям.
Виставка Незалежних у Парижi, на якiй художник Джоржо де
Кiрiко проголосив новий напрямок у живописi — т. зв. «метафiзичний»
живопис і здiйснив спробу засобами живопису втiлити метафiзичнi iдеї
фiлософiв-iдеалiстiв. На виставцi «Салону незалежних» демонструвалися також
картини українських художникiв М. Бойчука, М. Касперовича, С. Сегно.
Перші зразки кубізму в роботах пiзнiх iмпресiонiстiв
і споробах Брака, Пiкассо. Кубiзм намагався знайти найпростiшi просторовi
структури явищ свiту. Всю складнiсть i багатоманiтнiсть життя вiн намагався
замiнити кубiчним — тобто елементарно тригонометричним i геометричним вiдображенням
свiту. Втомленiсть вiд складнощів буття i намагання максимально рацiоналiзувати
i спростити сприйняття життя характеризує цей напрямок. Позитивiстська
iдея накладання елементарних наукових уявлень на складнi соцiальнi явища
проникла у мистецтво i восторжествувала в кубiзмi, який бачив у людинi
лише конструкцiю з кубикiв, паралелепiпедiв, цилiндрiв, куль i жонглюючи
ними, конструював особу за найпростiшою схемою. Кубiзм виявився геометризованим
рiзновидом примiтивiзму, який сприймав реальнiсть очима дикуна. У практицi
кубiзму з’являється термiн «колаж» — поєднання двох неоднорiдних елементiв.
Після петербурзької прем’єри п’єси Едмона Ростана « Шантеклер»
в моду входить однойменна сукня (фр. chantecler — букв. «спiвець зорi»;
герой п’єси вважав, що сонце сходить тому, що він співає) — яскрава, довга,
вузька у талiї і у стегнах, i рiзко розширена вiд колiна. Екстравагантна
п’єса, дія якої вiдбувається на курнику, провалилася у Парижi, її широко
обговорювали в росiйськiй перiодицi, i торговцi використали цей фактор
для реклами: окрiм суконь, у цей час з’явилися духи i шоколад з такою ж
назвою.
(Початок див. у «Дні» від 28. 01, а потім щоп’ятниці. Далі буде)
