У суботу в Будинку органної й камерної музики відбулося виконання одного з найзнаменитіших монументальних полотен в історії світової музики «Пристрастей по Матфею» І. С. Баха. Виконання було присвячено пам’яті Віктора Іконника, засновника і керівника Ансамблю класичної музики ім. Б. Лятошинського. Прем’єру готував сам Віктор Михайлович, 70-річний ювілей якого відзначався зовсім недавно, наприкінці минулого року. Свою останню роботу видатний український диригент так і не побачив. Ансамбль ім. Б. Лятошинського виконав «Пристрасті по Матфею» під керівництвом дружини Віктора Іконника Валентини Захарченко.
Бахівський шедевр не звучав у Києві мабуть не один десяток років. «Підняти» цю складну партитуру на належному рівні зовсім непросто і в плані чисто музичному, і з точки зору донесення до публіки духовного значення твору. Що не говори, а традиція виконання західної церковної музики як твору, що призначений для богослужіння і тому має особливий сакральний зміст, у нас відсутня. Даються взнаки роки державного примусового атеїзму й чужа нам церковна традиція. Але сам по собі факт спроби взятися за цю партитуру вже відрадний. Звісно, таке масштабне полотно (близько чотирьох годин чистої музики) сучасному слухачеві сприйняти непросто, і тому в нинішньому виконанні не обійшлося без деяких купюр. Хоча вони інколи виглядали не зовсім виправданими. Акцент на музичній частині явно переважав над архітектонічною і богословсько-літургійною складовою твору. Але це навіть не можна назвати недоліком виконання, це на нинішньому етапі просто принцип бачення й інтерпретації західної церковної музики.
Дуже непогано звучали солісти, серед них передусім хотілося виділити стрижневу партію Євангеліста, чудово (і в музичному, і в духовному сенсі) виконану Володимиром Тутченком. І, звісно, було добре, що твір прозвучав в обстановці, наближеній до ідеальної, тобто в храмі.
