Мої приятелі були наполегливими, а дідусь — невблаганним. Я ж відчував себе самотнім і нещасним, як в’язень замку Іф. Мені залишалося лише вийти на балкон...
Хлопчаки вітали мою появу радісними криками. Я пояснив їм своє безвихідне становище. Тоді Славко порадив мені спуститися в двір телевізійним кабелем, що висів поруч з нашим балконом. Я вхопився за цю блискучу ідею і — відповідно — за кабель, але кріплення на антені не витримало, і я полетів донизу...
Врятував мене широкий господарський розмах наших сусідів з першого поверху, що вибудували балкон уздовж всього помешкання. Я потрапив на металевий дах цієї споруди. Пролунав страшний гуркіт, на який умить збіглися звідусіль цікаві тітки. Вони підняли страшенний галас, на мою адресу посипалися звинувачення і погрози, а також запізнілі поради з виховання на адресу моїх батьків. Але я ж усього цього не чув, оскільки від шоку на деякий час «відключився». До тями мене привели сусіди з другого поверху. Вони затягли мене до себе в квартиру й почали надавати першу допомогу. Обмацували мене й усе допитувалися, «як я себе почуваю». А я лише стогнав, мимрив щось незрозуміле і все поривався вислизнути від своїх рятівників.
Мене відпустили, і я поплентався на свій поверх. А тим часом дідусь, нічого не підозрюючи, як і раніше, сидів на канапі, виношуючи в голові плани виходу України з тотальної кризи.
Я подзвонив у двері, дідусь відчинив... Боюсь, що така моя раптова поява в стилі Девіда Копперфільда на порозі замкненої зсередини квартири могла виявитися останнім враженням у його житті. Я маю на увазі зношене серце ветерана. Я ледь чутно вимовив: «Дідусю, не бий мене: я щойно звалився з балкона». Дозволяю вам самим домислити, що дiялося у нашому домi в очікуванні «швидкої допомоги».
P.S. Мені б дуже хотілося побачити своє оповіданнячко опублікованим у Вашій газеті. Для мене це дуже важливо: я хочу показати вредним старим з нашого двору, що сумують за «товаришем Сталіним», що для мене капіталізм — це шанс реалізувати всі свої здібності, а їхня доля — розмахувати червоними прапорцями і клацати щелепами біля загидженого голубами пам’ятника «вождеві світового пролетаріату».
