Трагедія в Київській середній школі №304, як завжди, викликала сплеск уже недоречної активності в структурах виконавчої влади. Минулі вихідні директори шкіл і дитячих садків Києва змушені були провести на робочих місцях, чергуючи «про всяк випадок». Школи, в яких «раптом» виявилися підприємства-орендарі, ретельно перевіряються. Директорів і методистів на нескінченних зборах лякають пекельними муками в разі «недогляду». Керівники системи народної освіти клянуться вжити всіх заходів, щоб подібне не повторилося. Тим часом є підстави підозрювати офіційних осіб у лицемірстві.
Директори та методисти декількох столичних шкіл і дитячих садків за умови повної анонімності погодилися розповісти автору про те, як і чому виникають ситуації, що призводять до подібних трагедій.
По-перше, за рідкісними винятками, не може бути й мови про «свавілля» директора навчального чи дошкільного закладу. Система народної освіти в нас з радянських часів вирізняється надзвичайно жорсткою централізацією та великою кількістю контролюючих інстанцій. Оренда — не оренда, але якщо не заручився згодою «зверху», можеш прощатися з посадою, особливо якщо справа стосується платоспроможних орендарів в особі комерційних структур. По-друге, саме вищі інстанції часто нав’язують конкретних орендарів, диктуючи умови оренди та забираючи собі практично всю орендну плату. Директор просто прикриває собою негласну домовленість між чиновником із райвно та підприємцем, а в разі чого всі гулі дістаються його, директора, голові (характерною рисою моїх співрозмовників був певний фаталізм стосовно того, що відбувається, — «від нас нічого не залежить»...). Але й райвно часто виступають лише виконавцями волі районних адміністрацій. Чиновник адміністрації може зателефонувати начальникові райвно й «попросити» надати приміщення такій-то фірмі. Не варто й казати, що відмовитися від такої «пропозиції» неможливо.
Корені проблеми — не в недбалості й, тим паче, не в ігноруванні правил пожежної безпеки. Відсутність в країні ефективного самоврядування призводить до того, що система освіти (як і правоохоронні органи, медичні установи та багато іншого) не підзвітні територіальним громадам, які фактично утримують їх за рахунок місцевих бюджетів. Не випадково свого часу стільки зусиль було витрачено для створення вертикалі державних адміністрацій і перепідпорядкування їм усього, що являє якусь цінність. Відчуження жителів конкретної території від можливості впливати на стан справ стало суттю місцевого самоврядування по-українськи. Поки місцеві ради не отримають реальної можливості впливати на кадрові й інші питання діяльності організацій, що перебувають на їхньому балансі, трагедії, подібні до нещодавнього вибуху в київській школі, залишаються вельми вірогідними.
ДО РЕЧІ
Як повідомили в Ленінградському райвно столиці кореспондентові Наталії МЕЛЬНИК, по суті, питаннями здачі в оренду приміщень у школах і подібних установах відає спеціальна комісія, яка діє для цього в складі районних держадміністрацій. У той же час заступник глави Ленінградської райдержадміністрації Києва Олександр Репа заявив, що інформацією про наявність у школах приміщень під оренду оперує саме районний відділ освіти. За словами О. Репи, після звернення у вищезазначений відділ майбутній орендар має узгодити питання з директором «школи, яку він уподобав», і укласти орендний договір можливо тільки за його згоди. А орендна плата централізовано надходить на спецрахунок відділу освіти — отже, до районного бюджету.
