Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Олександр МОРОЗ: «Сьогодні я не бачу пiдстав для того, щоб приєднатися до парламентської більшості»

28 січня, 2000 - 00:00

У день останнього засідання парламенту в його повноцінному складі Олександр Мороз був одним із небагатьох представників лівого крила, хто без агресії пропонував із трибуни рецепти конструктивних дій як більшості, так і меншості. Через день він був єдиним «меншовиком», котрий відвідав альтернативне зібрання колег за мандатом в Українському домі. Гостра необхідність переговорів між сторонами дає підстави припускати, що такий важливий для українського парламентаризму процес може зажадати точок зіткнення парламентської більшості й деякої частини «меншовиків». Тим більше, що, як відомо, дуже «розмаїтий» склад і кількість депутатів у більшості показують, що поле для маневру в неї дуже вузьке. Звичайно, багато що залежатиме тут від самих лівих — чи зможуть вони скористатися ще однією можливістю довести, що результат (у цьому випадку — запобігання достроковим парламентським виборам і перехід від боротьби за «крісла» до законодавчої роботи) для них важливіший, ніж власна ніша на політичному ринку.

Щоправда, від інтерв'ю з Олександром Морозом складається враження, що компроміс із лівими, навіть якщо йдеться про політика, багато в чому вигідно відмінного від своїх колег і союзників, котрі «працюють» у стилі дрімучого «ретро» — річ дуже непроста.

— Чи існує можливість конструктивної співпраці парламентської більшості та меншості? Чи є у них якісь точки дотику?

— Більшість не може працювати без меншості, й навпаки. Це природний процес для будь-якого парламенту. І тому потрібно шукати ці точки для співпраці, а вони пов'язані насамперед з інтересами державності та захисту парламентаризму як основи демократії. В цьому сенсі існують не просто точки, а великі площі, де можуть співпрацювати різні депутати, й це повинно стати предметом їхнього обговорення. Я зроблю все, що від мене залежить, щоб знайти можливість для співпраці.

— Чи готові ви самі приєднатися до більшості? Якщо «так», то на яких умовах, якщо «ні», то чому?

— Сьогодні я не бачу підстав для того, щоб приєднатися до більшості. Якби вона була зорієнтована на захист інтересів держави, уряду, якихось засад політики тощо, цю тему, напевно, можна було б обговорювати. Але коли це пропрезидентська більшість, створена на «угодовських» умовах, то я себе там не бачу.

— Як ви оцінюєте те, що спікер Олександр Ткаченко звернувся практично по допомогу до голови парламенту сусідньої держави Геннадія Селезньова, а також винесення проблеми в українському парламенті на розгляд міжнародної спільноти?

— Якщо Олександр Ткаченко звертається до колеги, з яким він давно спілкувався, то це одна справа, і це не можна назвати втручанням у внутрішні справи України. Будь-які впливи, які не пов'язані з порушенням Конституції та суверенних прав України, можуть братися до уваги.

А те, що депутати звернулися до Парламентської Асамблеї Ради Європи — то вони мають право говорити про неконституційність референдуму тощо. Я вважаю, що світ небайдужий до того, що робиться в Україні. Україна, як і Росія, — член Ради Європи. Так що тут нічого дивного немає.

— Зараз більшість, і зокрема ПРП, ініціює розгляд питання про зміну символіки на будівлі Верховної Ради. Як ви це прокоментували б?

— Якщо людям немає чого робити, вони займаються дурницями. Зараз не час цим займатися. Мені це питання ставили давно, коли я був ще Головою Верховної Ради. І ще тоді я говорив, що спершу потрібно прийняти державний герб України — тоді буде зрозуміло, що ця реконструкція робиться назавжди. А поки герба немає...

Відверто кажучи, мене це зараз хвилює найменше. Ініціювання цього питання я розглядаю як тему, що сьогодні підкидається частині більшості, щоб створити в них ілюзію відстоювання своєї позиції: мовляв, бачите, ви нарешті поміняєте символіку. Але що далі? Можна на кожному повороті поставити герб, чи елемент герба — і втратити Україну.

— Як скоро, на вашу думку, буде знайдено вихід з парламентської кризи?

— Ми постараємося справитися якомога швидше... Ви коли-небудь грали в «покер»?

— Так.

— Там є невеличка колода карт — «прикуп». Так от більшість тримають на «прикупі», а вони думають, що грають.

Наталія ТРОФІМОВА, «День»
(Iнтерв'ю взяте по телефону)

Газета: