16 квітня 2000 року в Україні відбудеться всеукраїнський референдум. З народної ініціативи. Із запитаннями про найбільш імовірні варіанти народних рішень кореспондент «Дня» Наталя ТРОФИМОВА звернулася до керівника відділу соціально-політичних досліджень Центру соціальних і маркетингових досліджень СОЦІС Олександра СТЕГНІЯ :
— Чи висловить населення недовіру Верховній Раді 14 скликання (у цьому суть першого запитання майбутнього голосування)?
— Попри те, що вибори до парламенту відбулися нещодавно, рівень довіри народу до Верховної Ради, як свідчать емпіричні дані, як і раніше, низький. Так що на хвилі негативного ставлення люди, цілком можливо, проголосують за достроковий розпуск.
— Друге запитання про право Президента розпустити ВР, якщо протягом одного місяця вона не змогла сформувати постійно діючу парламентську більшість чи у разі незатвердження нею протягом трьох місяців держбюджету?
— Це питання дуже пов'язане з першим, оскільки суб'єкт відповідальності і недієздатність ВР дозволяє Президентові країни піти на таке рішення. Велика частина населення сприйме це як наведення порядку (аналогічне відбувається у нашого північного сусіда — Росії). Тобто існують передумови для позитивного розв'язання цього питання. Для того, щоб зрозуміти, що таке рішення може привести до ущемлення демократичних свобод і «соціалізму» в країні, населенню потрібен певний рівень політичної культури.
— Як може бути вирішене питання про депутатську недоторканність?
— Тут солідарність громадської думки надзвичайно висока. Вона сягає коренями ще поняття «зрiвнялiвки» радянського часу — депутати теж повинні бути рівні з усіма, і якщо вони порушують закони, їх необхідно «притягувати». Голоси «проти», що лунатимуть, зокрема, з боку правих партій, які кажуть, що це небезпечно, і тих депутатів, які бояться, що це уможливить розправи з неугодними, напевно, будуть заглушені більшістю тих, хто кричатиме «ура».
— Як, на вашу думку, буде вирішене питання про зменшення кількості депутатів з 450 до 300?
— З точки зору здорового глузду і витрат (чим менше депутатів — тим менше витрат на бюрократію), питання може бути вирішене позитивно. Та це, якщо мова йде про просте скорочення, а не про скорочення тільки депутатів першої палати. Багато залежить від того, як це буде подане у ЗМІ.
— А питання про двопалатний парламент?
— Це складно. Якщо у попередніх чотирьох неважко вгадати логіку масової свідомості, то тут багато що залежить від того, як будуть аргументувати те, для чого потрібен двопалатний парламент. Якщо для поліпшення становища в країні і більш ефективного управління без збільшення апарату, то це буде позитивне рішення. Та якщо двопалатний парламент викличе розширення кількості депутатів, то можливе негативне рішення.
Тут є ще один цікавий момент — як голосуватимуть у регіонах? Регіональні еліти будуть зацікавлені у позитивному рішенні, тому що у них з'явиться свій представницький орган. У цьому випадку голосування в столиці і великих мегаполісах може відрізнятися від голосування у регіонах.
— А яка можлива думка виборців відносно Конституції, яка приймається тільки на референдумі?
— Знову ж таки, якщо це можливість взяти участь народу у розв'язанні таких питань, то йому буде імпонувати, що з його думкою рахуються. Це дає передумови для позитивного рішення. Однак є контраргумент: скільки коштуватиме референдум? Є дані, що він коштуватиме щонайменше 80 мільйонів гривень. У п'ятницю у розмові з одним із дипломатів мене запитали: «А звідки у вас такі гроші?» Це дуже жорсткий контраргумент.
— Наскільки компетентний український виборець у цих питаннях сьогодні?
— Я думаю, рівень компетенції нашого народу дуже низький. Мова йде, швидше, про емоційний настрій, ситуативний настрій, який переважатиме і, з цієї точки зору, рішення буде неконструктивним. Поняття політичної культури — це феномен суспільного життя і соціальної організації суспільства. У нас немає досвіду демократичного суспільства. Однак це не означає, що влада не має права ініціювати референдум. Інше питання: наскільки це буде продуктивним? Наскільки, у цьому випадку, компетентна громадська думка взагалі? Тут я, на жаль, песиміст: все залежить від того, як оброблять громадську думку. Багато хто з нас голосує не з переконань, не з доцільності, а ситуативно. А взагалі «механізм» уже запущено, і у такій ситуації у нашій країні громадська думка великої ролі вже не грає.
