Філософська дилема – працювати, щоб жити, чи жити, щоб працювати – перед селянами сьогодні не стоїть. Вони в більшості своїй поставлені в такі умови, що працюють від зорі до зорі, щоб вижити.
Але вижити (в прямому значенні цього слова) при виконанні трудових обов'язків вдається сьогодні далеко не всім трудівникам сільського господарства. Тільки торік не повернувся додому з роботи 431 чоловік, а 8097 отримали виробничі травми. Майже третина тих, хто гине на виробництві — працівники сільського господарства.
Агропромисловий комплекс — лідер серед галузей промисловості за кількістю смертельних нещасних випадків (38% від загального числа). Дуже часто інспекторам з охорони праці доводиться брати участь у розслідуванні смертельних нещасних випадків, причиною яких стають трактори (машини типу Т-150, Т-150К). Чому? У тракторів даного типу запуск пускового двигуна проводиться вручну, для чого трактористу необхідно вийти з кабіни. При цьому він дуже часто залишає машину з увімкненою передачею швидкостей (тобто не переводить перемикач швидкостей у нейтральне положення). Запускаючи пусковий двигун, водій знаходиться між переднім і заднім колесами трактора. При включенні ж пускового двигуна у разі несправності пристрою блокування запуску основного двигуна, трактор мимоволі починає рухатися. Тракторист, не бачачи машини, що насувається на нього, як правило, не встигає вискочити з-під масивних коліс...
Однак, попри високу частоту отримання водіями Т-150 смертельних травм, проблема з «тракторами-вбивцями» аж до 1997 року залишалася невирішеною. Саме того року фахівці Національного науково- дослідного інституту охорони праці провели дослідження причин виникнення травматизму серед механізаторів АПК. Аналіз травматизму показав, що до найбільш травмонебезпечних відносяться професії тракториста (89% смертельних випадків), комбайнера (5%), помічника комбайнера (5%). Причому частіше за все — 39% зареєстрованих нещасних випадків — причиною травми стають несправні трактори (64% нещасних випадків сталося на тракторах вітчизняного виробництва, в основному на Т-150). Найбільший відсоток (58%) несправності спостерігається у машин після семи-восьми років експлуатації. Після дев'яти років експлуатації Т-150 практично повністю виходить з ладу пристрій блокування запуску двигуна. Саме з цією несправністю пов'язаний 91% смертельних випадків.
До речі, два роки тому за участю керівництва Мінпромполітики, Мінагропрому, ЦК профспілок працівників АПК, ВАТ «Харківський тракторний завод» (виробника тракторів Т-150 і Т-150К) провели міжгалузеву нараду, результатом якої стало рішення Комітету з нагляду за охороною праці заборонити експлуатацію тракторів, у яких не відновлено електростартерний запуск пускових двигунів і не демонтовано їхній дублюючий запуск поза кабіною.
Після заборони експлуатації «невиправлених» тракторів кількість працівників, які отримали травму, торік на підприємствах АПК, становило 8097 (проти 11 456 1997 року), а число смертельно травмованих 1998 року на 121 особу менше, аніж 1997 (431 проти 552). Втім, не виключено, що іншою причиною зниження «сільськогосподарського» травматизму є банальна зупинка або закриття підприємства, скорочення числа працюючих і зменшення обсягів виробництва.
ДО РЕЧІ
За даними фахівців, у промисловості сьогодні експлуатується близько 300 тисяч тракторів, 70% яких становлять машини типу Т-150. Колективних сільгосппідприємств налічується майже 20 тисяч. А скільки функціонує фермерських господарств і яка кількість техніки перебуває в особистій власності землеробів, точно сказати неможливо.
КОМЕНТАРІ
Кореспондент «Дня» Михайло БІДЕНКО звернувся до головного конструктора ВАТ «Харківський тракторний завод» Сергія Абдули з проханням прокоментувати ці факти:
— У нас є аналіз усіх випадків травматизму зі смертельним наслідками, що сталися на тракторах ХТЗ за минулий рік і дев'ять місяців нинішнього. Значною частиною конструкція трактора не має ніякого відношення до смерті людей. Один тракторист переїхав свого напарника, інший звалився з урвища, третій — перекинувся на шосе при обгоні такого ж трактора, четвертого було задавлено в силосній ямі...
Але ось дуже тривожна цифра: 52 смертельнi випадки пов'язані із зовнішнім пуском тракторного двигуна. Трактори з пускателями ми давно не випускаємо, а з 1995 року такий запуск заборонено Держкомітетом з охорони праці. Заборонено з нашої ініціативи. Але господарства — бідні, тому часто використовують старі трактори й не мають коштів на їх переобладнання. А в нових колгоспні умільці самі ставлять пускові пристрої. Й потім гинуть...
А ось думка заступника директора з маркетингу та збуту ВАТ «Харківський тракторний завод» Дмитра СЕРГIЄНКА:
— В більшості випадків йдеться про колісний трактор Т-150К, бо гусеничний Т-150 настільки стійкий, що перекинути його дуже важко. Як правило, гинуть трактористи, які працюють у нетверезому стані.
Однак головна причина набагато серйозніша. В неї — економічне коріння. Трактори Т-150 і Т-150К було сконструйовано давно. Їх обладнано панельною кабіною, що дійсної може деформуватися під час перекидання машини й таким чином являє собою небезпеку для життя людини, яка перебуває в ній. Знаючи це, врахувавши світовий досвід, наші конструктори розробили нові міцні каркасні кабіни, до речі, обладнані кондиціонерами. Тож працювати в них не лише безпечно, але й приємно. Їх сертифіковано й встановлюються вони на тракторах нових серій: ХТЗ-170, ХТЗ-121, ХТЗ-160 і на тракторах малої потужності.
Але селяни купують, як і раніше, Т-150К. На наступний рік ми маємо замовлення від Лізингового фонду України майже на 900 таких тракторів. Причина — в бідності нашого сільського господарства. Для сільгосппідприємства кожна тисяча гривень — великі гроші. Та, власне, й п'ють люди часто через бідність.
До речі, з 1971 року наші трактори Т-150 працюють у багатьох країнах. Це тисячі машин. І ми не отримали жодної рекламації внаслідок смерті оператора в панельній кабіні. Там, де дисципліна праці вища, де не прийнято працювати «під мухою», на них не скаржаться. Приміром, Китайська Народна Республіка й зараз замовляє нам тільки Т-150К.
Заступник голови ЦК профспілки працівників АПК України Раїса МАЗНА розповіла кореспондентові «Дня» Олександру ФАНДЄЄВУ:
— Становище з безпеки праці і охорони здоров'я селян є критичним. Навіть, незважаючи на деяке зниження виробничого травматизму за останні роки. Перевірка понад 400 підприємств галузі показала, що майже в усіх регіонах країни відбувається тотальне приховування травматизму, навіть зі смертельними наслідками. Лише в одному Зборівському районі Тернопільської області, за держзвітністю, зареєстровано 18 виробничих травм, тоді як, за даними лікувальних закладів, їх 60. Органи прокуратури здебільшого не реагують на подібні факти. Для прикладу, у Херсонській області за два роки облпрокуратура не порушила жодної кримінальної справи за відповідними поданнями: сім прихованих нещасних випадків.
Потерпілий все частіше опиняється в ролі прохача, а працедавець — такого собі благодійника, від бажання якого залежить, чи буде забезпечене гарантоване законодавством відшкодування. До речі, понад 85% сільгосппідприємств розраховуються з потерпілими натуроплатою, зокрема, службовим житлом або... трактором. Стрімке життя за умов реформування економіки висуває нові проблеми, за якими законодавство просто не встигає. Скажімо, ще два роки тому Мінагропром зобов'язано було розробити Положення про організацію охорони праці в фермерських і приватних сільгосппідприємствах, проте віз і нині там, а отже, немає ні відповідальних за нещасні випадки, ні компенсаційних виплат.
Профспілки АПК щороку захищають права понад 200 травмованих, і вже склалася практика судового захисту потерпілих, коли представники профспілок виступають у ролі адвокатів. Але ми не всесильні. Потрібна чітка галузева система управління охороною праці, кадрове і законодавче забезпечення, а головне — державна політика з безпеки праці.
