Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Еталон того, «що таке погано»

10 грудня, 1999 - 00:00


У минулому випуску телеклубу ми вже опублікували два листи читачів, які відгукнулися на запропоновану нами дискусію про «феномен Доренка». Сьогодні — представляємо ще один погляд з тієї безлічі думок, які вже надійшли до редакції і засвідчили актуальність проблеми для нашого суспільства.

Шановна Наталю Лігачова!

Нічого, крім здивування, не викликає у мене ваше зацікавлення діяльністю ГРТ, у цілому, і Доренка, зокрема. Адже протягом уже кількох років ви намагаєтеся прищепити публіці елементарний смак, пояснити, що таке добре і що таке погано у телевізійних справах. Як же можна взагалі приділяти увагу передачам, які є еталоном того, «що таке погано»? Які і з професійної, і з моральної точки зору заслуговують не аналізу, а лише лайливих слів? Єдиний висновок, який можна зробити з усіх передач Доренка — це те, що і Чубайс рік тому, і Лужков зараз — кристально чесні люди. Багатогодинні передачі, багатомісячні розслідування не змогли знайти нічого кримінального в їхнiй діяльності. Все, що інкримінували Чубайсу, — це діяльність групи Онексім, яка абсолютно нічим не відрізнялася від діяльності десятка таких же груп як у Росії, так і в Україні. У Лужкова знаходять якогось чи то родича, чи то однофамільця дружини, який взяв кредит і перевів його за кордон за сумнівним договором. Чи платить він відсотки? Чи пройшов уже термін повернення? Про це ні слова. Адже у самому кредиті немає ніякого криміналу. Проте весь тон передачі говорить, що є кримінал. Тон, а не факти, яких, навпаки, немає. Якась платіжка у США на оплату снігоприбиральної техніки. У чому кримінал, знову не повідомляється. Може, товар не надійшов? Може, платіж не через коррозрахунок, через третю фірму? Про це нічого не говориться. Знову — замість фактів, яких, вочевидь, не змогли знайти, образливий тон, брудні натяки. І так протягом кількох місяців. Якось подивився програму «Час». Боже мій, який там Доренко. Ні платіжок, ні натяків. Лише лемент протягом півгодини: «Лужков — злодій», «Лужков — глава чеченської мафії», «Лужков — руйнівник російської армії», «Лужкова знято з реєстрації», «Лужкова під суд». І кричать такі поважні люди, як В. Ілюхін, експерти «Руху на підтримку армії», ведучі їм підкрикують. Якби мені у той момент сказали проголосувати на російських парламентських виборах, безумовно, проголосував би за ОВР, хоч ні до Лужкова, ні до Примакова раніше ніякої симпатії не мав. Мені дуже шкода, якщо є глядачі, на яких діють методи Доренка. І я переконаний, що у цивілізованих суспільствах, до яких ми прагнемо, необхідно не тільки пенсії платити регулярно і у розмірах, достатніх для життя. Ще необхідно дотримуватися певного морального кодексу, який не допускає таких «аналітичних» передач у засобах масової інформації. Такі передачі — це значно аморальніше, ніж генпрокурор з повіями. А інтерв'ю з Доренком у вашій газеті, серйозне обговорення його діяльності — це пропаганда аморальності. Крім забуття, він не заслуговує абсолютно нічого.

З повагою, Володимир РАПОПОРТ Київ
Газета: 
Рубрика: