Сьогодні ми друкуємо відповіді Максима Брюханова на запитання конкурсу «Дня» для студентів «Уїк-енд у Ризі». Ця публікація завершує нашу акцію. Сама ідея такого заходу — запропонувати студентам відповісти на запитання «У чому полягає формула успіху України у ХХI столітті?» — виявилася дуже вдалою. Редакція отримала велику кількість листів від студентів, до котрих приєдналися і нещодавні випускники вузів та старшокласники. Рівень читацьких листів нас просто вразив, особливо щирістю віри і раціональністю розуміння того, як саме Україні треба долати кризу і шукати шляху у майбутнє. Ми висловлюємо подяку нашим генеральним партнерам: агентству подорожей Via Kyiv — представникові латвійського агентства Via Riga та авіакомпанії Air Baltic, без яких цей конкурс не міг би відбутися. І публікуємо імена авторів найбільш, на наш погляд, оригінальних, системних, науково обгрунтованих роздумів. Це — Микола БIБIК (Тернопіль), Максим БРЮХАНОВ (Суми), Дмитро ГОЛОВКО (Київ), Михайло ЗУБАРЬ (Київ), Лев КОСТЕНКО (Запорізька обл.), Оксана КРИЖАНIВСЬКА (Київ), Ігор ЛАПТЄВ (Київ), Анатолій ЛЮБЧЕНКО (Хмельницька обл.), Станіслав ЛЮДКЕВИЧ (Київ), Тарас ОПАНАСЕНКО (Київ), Олена ПРИЙМАК (Харків), Юлія СИДОРОВА (Чернігівська обл.), Дмитро ШЕРЕМЕТЬЄВ (Київ).
Ім'я переможця конкурсу, котрий буде мати можливість побувати напередодні Різдва у Ризі з другом або подругою, ми разом з нашими партнерами назвемо в суботу. Окрім того, п'ятеро учасників конкурсу отримають заохочувальні призи від редакції. Тож дочекайтесь суботнього «Дня», а тим часом ми просимо терміново зв'язатися з редакцією (т.414-91-26) Д. Шереметьєва, І. Лаптєва та М. Брюханова для уточнення їхніх координат.
У чому, на вашу думку, полягає формула успіху України в ХХI столітті?
Як на мене, вона полягає в утвердженні постіндустріальної парадигми господарювання, в інтегративному (системному), за активної участі держави, поєднанні економіко-політичних дій із морально-етичними, а також екологічними принципами суспільного життя. Гармонія людини й природи, інтелектуальний і науковий прогрес повинні стати основними орієнтирами господарсько-політичних актів.
Незважаючи на кризу національної індустрії, що поглиблюється, наявність доіндустріальних методів господарювання (особливо в сільському господарстві), низький рівень комп'ютеризації України, на мою думку, не варто відходити від принципів суспільного прогресу, все ще наслідуючи застарілим індустріальним принципам «економічної людини». Адже для успіху на міжнародній арені в ХХI столітті нашій країні потрібно бути гідним конкурентом і партнером світової спільноти, а не губитися на периферії. Більш того, на жаль, уже зараз ми можемо бачити й відчувати вплив постіндустріальних хвороб: екологічних проблем, наркоманії, стресових ситуацій. Усі вони мають інтернаціональний характер, і тому в становищі, що склалося, нам необхідно орієнтувати себе на світові тенденції.
У зв'язку з цим я хотів би зупинитися на суті логіки успішної трансформації України в ХХI столітті. На мій погляд, за основу тут слід вважати поступову трансформацію економічного базису суспільних відносин. Провідна роль при цьому повинна належати державі. Особливу увагу необхідно зосередити як на проблемах теоретико-методологічного характеру, так і на конкретно-практичних завданнях. Зазначу деякі з них.
1. Необхідно розбити «дзеркало» економічної рефлексії. В даному контексті це означає відмову як від планової економіки, так і від неокласичної терапії, що проповідує «шоковий» перехід до капіталізму на принципах lassez-faire.
2. На лідируючі позиції в економічній теорії повинен вийти міждисциплінарний системний аналіз, що використовує досягнення таких наук, як синергетика, кібернетика, теорія інформації, системотехніка, економічна генетика.
3. Для закріплення рамкових умов функціонування конкретно-ринкового механізму необхідно передбачити створення ефективно діючих економічних, соціальних, політичних інститутів. Держава й у цьому випадку не повинна виконувати роль «нічного сторожа». Відзначу, що ринок ХХI століття має соціальну та екологічну орієнтацію, й тому рамкові умови ринкового середовища України не повинні бути стихійними й неконтрольованими.
4. Науково-технічна політика. Однією з вирішальних переваг затвердження постіндустріального суспільства в Україні є високий рівень фахівців: кваліфікованих інженерів, наукових співробітників, педагогів. Однак і тут неможливо обійтися без державної політики підтримки наукової та інноваційної діяльності, розвитку перспективних виробництв.
5. Репрезентативність влади й реальний контроль над нею. Влада повинна висловлювати волю народу й мати ефективно діючі механізми звітності перед ним.
Які риси національного характеру не пускають Україну в ХХI століття?
У сучасних умовах розвитку всесвітньої спільноти проблематично виділити споконвічно національні риси характеру, що визначають розвиток конкретно-історичного суспільства. Незважаючи на те, що Україна в складі СРСР досить довго залишалася «закритою системою», все ж за останні роки незалежності багато які «іноземні» ментальні особливості змогли досить глибоко осісти на нестійкому «українському грунті».
Відзначу, що ідеї творчості, всесвiтньої гармонії, свободи, що приписуються майбутній постіндустріальній формації, є споконвічно слов'янськими. Милосердя, покора, людинолюбство — ці чесноти також не чужі українській душі.
У той час, коли світова спільнота намагається йти їм назустріч, шукає їх, ми — поступово втрачаємо. Але й у цьому наш народ унікальний. У більшості ми романтики, ідеалісти, поети життя, які постійно чекають дива. Чудотворний акт для нас не містерія, а навпаки — фактично буденна реальність. І тому довгострокове накопичення капіталу, особиста запекла конкурентна боротьба, ідеї перемоги на ринку не знаходять тривалого схвалення в слов'янській душі. Ми хочемо, щоб багатство й добробут з'явилися за помахом руки (більш того, ми чекаємо цього), а якщо вони не з'являться — не біда, й так переб'ємося.
Що повинні робити молоді люди, щоб Україна наблизилася до сучасних європейських стандартів політико-економічного й соціального життя?
На мою думку, в розвитку України важливо не лише вийти на європейські стандарти рівня життя, але й знайти високу міру свободи, духовне багатство, досягти всебічного розвитку особистості.
На мій погляд, основною діяльністю молоді нашої країни має стати освіта. Навчання є могутнім поштовхом до духовного й морального розвитку особистості.
У сучасній кризовій ситуації молоді люди не повинні допускати байдужості, жорстокосердя, песимізму. У наші дні видно, як, самі того не знаючи, багато молодих людей підривають основи власної свободи i, як наслідок, демократичного суспільства загалом. Не знаючи, як гідно продовжити життя, вони постійно переосмислюють перспективи, намагаються виправляти й перетворювати всіх і вся, тікають від реальності (вживають алкоголь, наркотики, замикаються в собі) або просто йдуть на вулицю, складаючи кістяк «вуличної» злочинності. Багато в чому тут дається взнаки відсутність віри, ідей, цілей, а найголовніше — самовідчуженості й простого милосердя. Свобода без самовідчуженості швидко втрачає свою цінність, набридає. Людина, поступово, знову прагне назад — до несвободи, так і не відчувши всі дари свободи. Молодь повинна усвідомити той факт, що побудувати благополучну державу зі стагнуючої формації надто важко без самовідчуженості людей у ім'я цієї мети.
Але для початку необхідно повернутися до себе, не ховатися від суворих реалій. Не треба відразу кидати всі сили на досягнення глобальних успіхів, спершу краще спробувати бути досконалим у малому. Молодим людям варто якомога більше милосердя й любові приділяти своїм рідним і близьким.
Тільки будучи вірною в простій і незначній дії, молодь зможе утворити гармонію в ланцюгу: людина — суспільство — Всесвіт.
