ПОЧАТКОВА СИТУАЦІЯ
Енергетика України переживає найважчу загальноекономічну кризу. Стан устаткування характеризується вичерпанням ресурсу, фінансове становище — неплатоспроможністю учасників відносин, а відносини в галузі — поганою керованістю.
Кожна зима загрожувала країні крахом енергетичної системи. Представники державної влади, а разом із ними й електроенергетика, жили за річним циклом, суть якого зводилася до того, щоб зима минула без зривів.
Поки що краху вдавалося уникнути. У своєму граничному напруженні галузь здатна забезпечити країну енергією. Але цього року перед державою постають ті ж проблеми, що й п'ять років тому, тобто нам так і не вдалося знайти механізмів, які б дозволили зламати загальну тенденцію спаду.
Це дуже небезпечно. Скільки ще граничних навантажень може витримати електроенергетика?
НА АРЕНІ — АДМІНІСТРАТОР
Основною проблемою електроенергетики вважаються неплатежі. Напередодні кожної зими держава кидала весь свій адміністративний ресурс на спробу хоча б частково вирішити цю проблему, щоб забезпечити електростанції паливом, а країну — енергією.
У поточному році ситуація загострилася, і вже влітку уряд був змушений вдатися до низки заходів. Але відкритим залишається питання про те, чи надовго їх вистачить. Адже не створені стимули до переходу на принципи майнової відповідальності, не вироблена ринкова поведінка суб'єктів ринку. Державне втручання стає все масштабнішим. А практика свідчить, що адміністративні регулюючі заходи держави мають тенденцію до самовідтворення, а отже — до введення все нових і нових адміністративних заходів, які породжують лише невизначеність, оскільки держава неспроможна відповідати за свої зобов'язання.
Спроба органів виконавчої влади підмінити ринок і сконцентрувати в своїх руках замість політичної влади владу фінансово-економічну й технологічну тільки погіршує становище.
Командування потоками й напрямами розрахунків з окремими постачальниками за окремі види палива здебільшого закінчується значним погіршенням фінансового становища підприємств, які залишилися без уваги (що покірно чекають своєї черги на дозвіл робити ті чи інші розрахунки).
Силове прикріплення окремих підприємств-споживачів для розрахунків із конкретними компаніями та фірмами завжди закінчується вимиванням «живих» грошей з галузі й погіршенням її загального фінансового становища.
Практична ліквідація Ради енергоринку позбавила його учасників останньої надії на відкрите формування взаємовигідних, партнерських відносин між підприємствами, пов'язаними єдиним технологічним процесом.
Одночасно Міністерство фінансів ліквідовує дійове джерело фінансування робіт із регулювання енергетичних ринків — платежі їхніх учасників. Замість них планується задіяти й без того убогі бюджетні кошти.
У цій ситуації важко говорити про збереження незалежності НКРЕ, що по суті означає її ліквідацію як регулюючого органу і переведення її на адміністративні методи.
ЗВИНУВАЧУЄТЬСЯ ДЕРЖАВА
Уряд замовчує, що саме держава й органи місцевого самоврядування є головними неплатниками.
Боржниками є місцеві бюджети — це борги сотень тисяч сімей, чиї субсидії на оплату електроенергії не фінансуються місцевою владою. Враховуючи напруженість державних фінансів 2000 року й сумнівність зростання прибутків усіх бюджетів, доводиться чекати майбутнього зростання бюджетного боргу перед електроенергетикою.
Не працює процедура банкрутства підприємств-боржників. Це означає, що на ринку немає механізму майнової відповідальності, згідно з зобов'язаннями.
Держава досі використовує електроенергетику як сектор- донор. Це випливає з того, що вона не йде на рішуче відключення споживачів-боржників. Так, у квітні поточного року 37,4% усіх боржників були відключені від енергопостачання в зв'язку із заборгованістю. Але це не зачепило великих боржників, оскільки відключено було лише 9,1% обсягів неоплачуваного постачання електроенергії. Електроенергетика несе на собі колосальний тягар галузевих пільг і пільг різних груп населення.
Ситуація в електроенергетиці настільки погана, що жодне рішення всередині галузі не зможе зламати тенденцію спаду. Де держава візьме гроші на оплату електроенергії для своїх потреб і згiдно з своїми зобов'язаннями перед громадянами? Хто буде постачати електроенергію незаможним громадянам, лікарням, школам, якщо держава відмовиться від них? Адже без споживачів немає енергетики.
Відповідей на ці запитання поки що немає. Ці запитання вимагають від уряду перегляду ставлення до електроенергетики й створення справжньої, нової програми перетворень у самій галузі й навколо неї. А поки що електроенергетика — приклад розгубленості еліти перед обличчям системних проблем.
Події минулого літа показали, що коматозний стан електроенергетики може в будь-який момент перейти в клінічну смерть. Крім того, наближається зима. Тому вихід, який бачить НКРЕ, полягає в передачі реальних важелів управління від держави в руки інших суб'єктів. Власне, повинен закінчитися процес, розпочатий 1995 року, прийняттям концепції формування енергоринку. Мова не йде про повну передачу контролю над галуззю — держава повинна стежити за дотриманням гравцями правил гри й регулювати технологічні параметри системи.
ЗАПАС МІЦНОСТІ
Можливі й перетворення зсередини електроенергетики, які забезпечують їй надійний запас міцності на найближчу зиму і які стабілізують ситуацію на енергоринку.
Життєво необхідно припинити практику ліквідації цілком законних схем розрахунків між учасниками енергетичного ринку, керуючись виявленими порушеннями окремих суб'єктів або, взагалі, особистою думкою когось із можновладців. Така ситуація створює почуття нестабільності, відлякує фірми, які бажають працювати на постійній основі й дуже приваблює авантюристів, котрі бажають у цій ситуації вхопити за один раз шматок щонайжирніший. Треба розписати умови існування між учасниками енергоринку всіх можливих схем розрахунків і вимагати від монополістів суворого їх дотримання. НКРЕ підготувало ці пропозиції й виносить їх на обговорення учасників ринку.
Енергопостачальні компанії, що погасили борги перед «Енергоринком» повинні мати можливість не перераховувати гроші на його розподільчий рахунок, а напряму розраховуватися з будь-якою енергогенеруючою компанією. При цьому «Енергоринок» має відійти від купівлі-продажу електроенергії і працювати за принципом біржі — розраховувати учасникам, згідно із законом про електроенергетику, належні їм платежі й фіксувати фінансові розрахунки між ними, відповідальність підприємства «Енергоринок» перед учасниками енергоринку має бути підвищена.
