Дністровська ГАЕС (гідроакумувальна електростанція), як і Ташликська і Канівська станції, проектувалася як складова частина енергосистеми України для роботи в режимі нічного споживання надмірної енергії атомних теплових станцій і вироблення пікової потужності в денний час.
Однак після Чорнобильської катастрофи в Україні введено мораторій на будівництво атомних електростанцій. Дещо пізніше, вже після отримання Україною незалежності, у зв'язку зі складною економічною обстановкою у країні було припинено будівництво Дністровської, Ташликської й Канівської ГАЕС.
Тим часом виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС вимагає завершити будівництво двох атомних енергоблоків на Рівненській і Хмельницькій АЕС. Проте без відповідних регулювальних потужностей це ще більше ускладнить функціонування енергосистеми України (на сьогодні в країні лише одна Київська ГАЕС із потужністю 200 МВт.) Нестача регулювальних потужностей не тільки знижує надійність енергосистеми України, але й робить неможливою паралельну роботу з енергосистемою Росії. Через систематичне невиконання узгоджених графіків перетікання енергії виникають ситуації, за яких Україна споживає з енергосистеми Росії електроенергію у часи вечірніх і ранкових максимумів, а віддає надлишкову потужність у період нічного провалу навантаження. Але нічний тариф на електроенергію — близько 1 цента, тоді як у часи пікових навантажень денний зростає до 8 центів. Працювати в такому режимі економічно недоцільно. Однак без Росії Україна не зможе вийти на європейський енергетичний ринок, оскільки, за відсутності досить великого діапазону регулювання потужностей, не в змозі втримувати стандартну частоту — 50 Гц.
Як відомо, атомні станції, а їх в Україні 5, працюють у базовому режимі: тобто — всі 24 години на добу вони мають стабільне навантаження. І частота, нижча за 49 Гц, як і вища за 50,5 Гц, може спричинити розвал об'єднаної енергосистеми України.
Величезну приховану небезпеку містить у собі й тяганина із завершенням будівництва Дністровської ГАЕС. Її неукріплене водосховище (водотоннажністю 32 млн. куб. м.) може стати причиною страшного обвалу, який перекриє русло річки й викличе небувалу повінь.
1996 року, після проведення переговорів Міненерго з представниками Світового банку реконструкції і розвитку (СБРР), прийняте рішення про завершення будівництва Дністровської ГАЕС з використанням кредитів СБРР (не менше 60% від необхідних коштів). Введення в експлуатацію першого пускового комплексу передбачало пуск трьох із семи гідроагрегатів, для чого потрібно було $300 млн.
Комісія Світового банку прийняла до розгляду пакет документів і надала Швейцарській фірмі ELECTROWATT право розробки ТЕО (технічно- економічного обгрунтування) програми введення в експлуатацію першого пускового комплексу Дністровської ГАЕС у 1998 році! Виділений кредит розподілявся таким чином: $180 млн. на завершення будівництва; $120 млн. на постачання на конкурсній основі обладнання, необхідного для пуску станції.
Проте СБРР, з посиланнями на нестабільну загальноекономічний стан в Україні, висунув зустрічні вимоги про проведення представниками Світового банку нового ТЕО (на це як мінімум було б потрібно 2 роки), й після відмови України від такого повороту справ припинив виділення кредиту, що позначилося на завершенні будівництва Дністровської ГАЕС.
У цих умовах рішенням уряду створюється ВАТ «Дністровська ГАЕС», а енергетична консалтингова група, що є за угодою з Міненерго головним виконавцем і координатором комплексного консалтингового обслуговування процесу добудови ГАЕС, впровадила програму, мета якої — пошук альтернативного розв'язання проблеми завершення будівництва, як за рахунок власних українських коштів, так і з залученням інвесторів, які могли б стати акціонерами ВАТ і взяти на себе зобов'язання завершити будівництво і ввести станцію в дію.
При успішному проведенні конкурсу введення Дністровської ГАЕС в експлуатацію планується на 2003—2004 рр. Пусковий комплекс складатиметься з 3—4 агрегатів потужністю 350 МВт з гідротурбінами Харківського заводу (підтримка українського виробника, тоді як СБРР домагався закупівлі обладнання на Заході). Після завершення будівництва на Дністровській ГАЕС діятиме сім агрегатів, і потужність станції у піковому режимі досягне 2300 тис. МВт. На сьогодні вартість будівельно-монтажних робіт і обладнання становить $480 млн. Уповільнення ж темпів будівництва призведе до збільшення витрат.
Дністровську ГАЕС необхідно добудувати, щоб не допустити екологічної катастрофи, щоб не знеструмити всю Україну й не зупинити атомні електростанції. Гідроакумулювальні електростанції не тільки стабілізують роботу атомних, але й гарантують безаварійний режим всієї Об'єднаної енергетичної системи України.
