У Мінтрансі України відбувається унікальна «ротація» керівних кадрів, швидкість якої заслуговує занесення до Книги рекордів Гіннесса. Осягнути логіку кадрової політики нашого Президента та його адміністрації здоровим глуздом неможливо.
За останні шість років у Мінтрансі змінилося шість міністрів і одинадцять їхніх заступників. Першого главу Мінтрансу Ореста Климпуша, котрий просидів у кріслі трохи більше двох років, було обрано народним депутатом Верховної Ради 13-го скликання, а згодом — призначено послом України в Угорщині. При Климпушеві було створено горезвісну судноплавну компанію «Бласко».
Другого міністра Івана Данькевича, призначеного в липні 1995 року, було розкритиковано Президентом і в травні 1997 року звільнено з посади. Третім міністром Л.Кучма призначив Миколу Круглова — колишнього главу Миколаївської облдержадміністрації. Він просидів у міністерському кріслі 52 календарних дні й попросив Президента повернути його на колишнє місце роботи.
Четвертим за рахунком міністром став відомий парламентарій Валерій Череп. Після обрання його народним депутатом уп'яте поспіль (два рази при радянській владі й тричі при нинішній) Череп повернувся в Верховну Раду.
У середині 1998 року Л.Кучма знову призначає Івана Данькевича міністром транспорту, а днями — знову звільняє його з посади за поданням Кабінету міністрів. За цей період «міністр по другому колу» отримав догану по лінії Кабміну, а потім орден «За заслуги» III ступеня — від Президента.
На високих форумах Л.Кучма заявляє про державну важливість «транспортних коридорів» і розвитку інфраструктури транспорту, яка може нести нужденній державі «золоті яйця». Останніми роки міжнародні транспортні потоки все частіше обходять територію України. За оцінкою Євгена Марчука, щорічно втрачається $2—2,5 млрд. Очевидно, що кадрова чехарда в Мінтрансі, цій «кадровій гробниці» (так транспортники іменують своє міністерство), не сприяє проведенню єдиної політики в сфері розвитку не лише транспортних коридорів.
Шостим за рахунком міністром транспорту призначено Леоніда Костюченка — колишнього першого заступника колишніх чотирьох міністрів транспорту. На відміну від своїх попередників, він — транспортник за освітою, має досвід роботи й користується авторитетом серед працівників усіх видів транспорту. Тому й не вмирає надія, що становище в транспортній галузі може, нарешті, змінитися в кращий бік.
