— Чи можна, в принципі, на вітчизняному ТБ давати неупереджену інформацію про те, що відбувається в країні? Якщо ні, то що є на заваді тому?
Михайло БІЛЕЦЬКИЙ, оглядач програми «Погляд у світ», Перший національний:
— У принципі, це можливо. Щоправда, моя єпархія — міжнародні відносини, тому, висвітлюючи якусь міжнародну подію крiзь призму її впливу на взаємовідносини України та світу, не завжди можна залишатися неупередженим. Усе- таки хочеться, щоб сюжет програми принаймні не погіршив думку про нашу державу. Із другого боку, тим, хто контролює медіа в Україні, приблизно все одно, яка розстановка сил в Індонезії чи Північній Кореї, на відміну від українських подій, що часто стосуються їхніх безпосередніх інтересів. Тому міжнародна журналістика, на відміну від «внутрішньої», залишається слабозаангажованою. Отож об'єктивну інформацію про ситуацію в країні давати можна. Треба лише визначитися із країною.
Вадим ДЕНИСЕНКО, головний редактор СТБ:
— Практично всі канали ведуть мову про те, що їхні новини є найоб'єктивнішими, і навіть дозволяють собі висловлювати два різні погляди на подію. Ззовні це справляє враження об'єктивності, хоча насправді кожен канал сам собі вибирає іншу точку зору. А іншою точкою зору може бути думка будь-якого «незалежного експерта», який так само заангажований тими чи іншими політичними силами. Відтак насправді дуже легко маніпулювати об'єктивністю.
Ступінь об'єктивності, окрім усього іншого, залежить від рівня політичних еліт та їхньої готовності до об'єктивного висвітлювання їхньої діяльності. На жаль, на сьогодні в основній своїй масі жоден з українських політиків, включно з опозиційними, не може повторити знамениті слова Жириновського: «Мені все одно, що там про мене написано, головне, щоб правильно було написано моє прізвище». А тому об'єктивність часто перетворюється на банальний панегірик, в якому правдиво висвітлюються виключно позитивні сторони політика.
Олександр ОМЕЛЬЧУК, «Новий канал»:
— І можна, і треба, і всі, хто працює з інформацією, наполягають на тому, що їхні новини є найоб'єктивнішими і абсолютно неупередженими... Проте все одно людська суб'єктивність так чи інакше вилазить навіть там, де немає замовлення відвертої реклами, а лише саме бажання поінформувати. І це не біда. Гірше, коли журналіст фарбує інформацію в той колір, за який більше платять. Ще гірше, коли інформація набуває того вигляду, за який не б'ють. На жаль, таке буває скрізь, не лише в нас. Однак є невелика, але суттєва деталь: публіка має виняткове чуття на такі речі. І справа лише за особистим вибором журналіста, хоч би де він жив і працював — на яку оцінку аудиторії він претендує і якого рівня об'єктивності він прагне.
