Описавши економічну ситуацію в Росії, яка, як близнюк, схожа на нашу, автор ставить запитання: «Чи можна вирішити проблеми, не витягши з «тіні» капітали...»? Я підкреслюю слово «витягши», тому що саме на ньому базуються рецепти, що тут подаються. Глобальним, всеохоплюючим рецептом є «створення системи контролю за всіма без винятку фінансовими ресурсами...». Тобто нова економічна політика, яка присутня у назві очолюваного автором інституту, це тотальний державний контроль над усім і всіма. Вибачте, але таку «новизну» ми вже мали протягом майже 75 років. Допомогло? Відповідь відома.
Автор, як і багато хто, основну проблему вбачає у «тіньовій економіці». Мені вже доводилося говорити та роз'яснювати нашим власним прихильникам такої тези, що коли у «тіні» перебуває дві третини економічних ресурсів, то це вже не «тінь», а контрольний пакет. У «тіні», таким чином, перебуває решта. Що це означає? У нас (а судячи із статті — і в Росії) під «тінню» розуміється все те, що обертається поза законодавчим полем, тобто дві третини суб'єктів, на яких спрямована відповідна нормативно-законодавча база, уникає її дотримання. А це означає, що така база має антисуспільний характер і вимагає негайної заміни.
Чи можна вирішити це питання монополізацією державним банком фінансових ресурсів? Звичайно, ні, бо монополія ніколи не приводила до позитивних наслідків. Це абетка, якою треба володіти. Автор пропонує навіть монополізувати валютні вкладення населення в Ощадбанку та скасувати продаж валюти в обмінних пунктах. Якщо не маєш валютного рахунку в Ощадбанку — за кордон виїхати зась!
Здрастуй, великий і могутній! Уся нова економічна політика, виявляється, це вже трохи призабуте, сяюче минуле. Це коли чиновництво визначає кожний крок та ковток кожної людини. У зв'язку із цим хочеться нагадати висловлювання відомого вченого-економіста фон Хайєка, який сказав: «Різниця між свободою та тоталітаризмом полягає в такому: чи визначає влада все, що завжди отримує кожна людина, чи тільки деякі речі, які інколи отримують деякі люди на певних умовах». Що ж до дієвості державних гарантій із внесків у державний банк, то коментарі, гадаю, зайві.
Як же захистити гривню? На моє глибоке переконання, фінансової кризи в Україні не було й немає. Є криза загальноекономічна, викликана невігласькими податковими законами, недосконалістю загальноекономічної нормативно-законодавчої бази та абсолютно недієздатною адміністративною системою. Якщо все це привести до цивілізованих норм, то не треба буде захищати гривню, вона сама гордо стоятиме на повний зріст. І не буде причин озиратись у «світле минуле», яке чомусь назвали «новою економічною політикою».
P.S. Коли я вже написав цей текст, прийшов черговий номер газети з дуже цікавою, на мій погляд, статтею Федора Широкова. Особливо сподобалась ключова, як на мене, фраза: «Гроші, відсотків так 70 від кожного заробленого вами карбованця, йдуть на утримання чиновників, інспекторів, які перевіряють, чи вправно ви їх годуєте...». Ну що заперечити? А ось у запитання соціологічної служби «Дня», опублікованому в цьому ж номері, на мій погляд, вкралася неточність. Слово «сильна» треба було б замінити словом «розумна», бо якщо вона (влада) буде такою, не буде і проблеми із захистом гривні.
