Запуститися з новим фільмом вдається лише небагатьом, а вже закінчити картину — й того менше. Адже особливості роботи над фільмом нині такі, що режисеру, крім творчих завдань, доводиться долати нескінченні, виснажливі фінансові й організаційні труднощі. Тут без твердого характеру, чималої наполегливості ба навіть одержимості не обійтись. Яким же було здивування кінематографічної громадськості, коли наприкінці минулого року Людмила Єфименко, уособлення витонченості й жіночності, оголосила про те, що приступає до зйомок фільму «Аве Марія». Та ще й за власним сценарієм. Такий подвійний дебют завжди викликає пильну увагу. А тут ще Людмила Єфименко не побоялася зізнатися, що збирається знімати касове кіно, до чого доволі прохолодно поставилися високочолі критики. Тому з великою часткою ймовірності можна передбачити, що знайшлося чимало людей, котрі скептично поставилися до проекту дебютантки.
Та ось — усупереч усьому й усім — робота над фільмом завершується. Залишилося лише зняти десять хвилин екранного часу. А місцем цих зйомок виявилася... власна квартира Людмили, де ми й зустрілися. Для цього в квартирі робиться євроремонт, адже за сценарієм вона належить крупному банкірові та його дружині-співачці. До речі, зробити ремонт виявилося вигідніше й дешевше, ніж орендувати відповідне приміщення й зводити там декорації.
— Через складнощі з фінансуванням, — починає розмову Людмила, — ми ніяк не можемо закінчити зйомки вчасно. Після зимових натурних зйомок довелося зробити велику вимушену перерву, пов'язану з пошуками грошей. І так — постійно. Зараз у нас з'явилися кошти й нарешті можна дозняти картину. Якби навіть той мінімальний бюджет, який виділила держава, надійшов вчасно, фільм був би готовий уже до квітня.
— Чому ви вирішили взятися за режисуру?
— Це збіг багатьох обставин. По-перше, я писала сценарій спеціально під себе. Адже я вже шість років не знімалась, а ті два сценарії, де для мене є чудові ролі — «Молитва про гетьмана Мазепу» й «Агн і Агасфер», — ніяк не можуть через фінансові проблеми втілитися в життя. І я вирішила сама написати недорогий сценарій. Запропонувала його чоловікові, але він сказав, що мелодрама — це не його жанр. Стала думати, кому запропонувати. Адже сценарій був дійсно непоганий, я отримала за нього другий приз на фестивалі «Золотий витязь», і віддавати у випадкові руки, звичайно, не хотілося. Несподівано Юра порадив мені спробувати самій. А щоб мені було не так важко, погодився бути оператором.
— Сюжет картини — це вигадана історія, чи в основі лежить реальний факт? Чому ви взагалі звернулися до цієї теми?
— Це чистісінька випадковість. Хтось на одному з днів народжень розповів історію про випадкову підміну дітей в пологовому будинку. Ця історія мене відразу зачепила. Почала сама собою розкручуватись. У голові з'являлися герої, їхні імена, професії, окреслювалися початок, фінал, діалоги. Й буквально за день я сіла й почала все це записувати.
— Чи було внесено зміни в первинний сценарій?
— Так, я змінила фінал. Він був надто казково хороший. Зараз написала зовсім іншу кінцівку, реалістичнішу. Не зовсім хеппі-енд, адже мелодрама вимагає якоїсь надії на хороше. Й я цю надію залишаю.
— Хто, крім вас, працює над картиною?
— Головну чоловічу роль грає Олег Драч, відоміший широкому загалу як телеведучий. Жіночу роль другого плану дуже добре зіграла Наталя Потапенко, співачка зі Львова, для якої ця робота — кінодебют. А ще — молодий актор Жора Фомін і, звичайно, дві талановиті десятирічні дівчинки-киянки.
— Де й коли ви плануєте провести прем'єру «Аве Марія»?
— Складається парадоксальна ситуація. Ніхто не хоче вкладати гроші у виробничий процес, зате провести прем'єру вже запропонували три спонсори. Причому, як у Києві, так і в Москві. Загалом же прем'єру ми запланували на кінець жовтня у Палаці культури «Україна» в рамках кінофестивалю «Молодість». Дуже сподіваємося, що для показу нам виділять два дні. Перший — для запрошених, другий — ми зможемо продавати квитки для всіх бажаючих. Після Києва плануємо провести прем'єру в інших містах України. Хочемо у такий спосіб привернути увагу до вітчизняного кіно, повернути глядача до кінотеатрів.
