Багато що в макроекономіці вельми складне і вимагає дуже
серйозної підготовки. Проте суть впливу податків на валовий продукт (ВВП)
може зрозуміти будь-яка розумна людина. Доводи, що наводяться нижче, хрестоматійні.
Важко собі уявити, як можна з ними не погодитися. Моя пропозиція: якщо
Ви дійсно спростуєте якісь із доводів, що наводяться, я особисто оплачу
підготовку документів для присудження Вам Нобелівської премії. Спростування
таких базових принципів економіки того варті. А поки що я поясню речі так,
щоб вони були зрозумілі пересічному платникові податків. Він має право
знати, що над ним знущаються не заради потреб бюджету, а просто через непоінформованість.
Запитання перше. Як залежить прибуток бюджету від ставки
податку?
Коли ставка податку 0, прибуток бюджету очевидно дорівнює
нулю. Коли ставка 100%, вся вартість продукції відбирається державою, ніхто
не працює, ВВП дорівнює 0. Податок сплачувати через відсутність виробництва
ні з чого, і до бюджету грошей не надходить. Коли ставки податку 0 і 100%,
прибуток бюджету дорівнює нулю. Між ними будь-якій ставці податку відповідає
певна сума прибутку бюджету.
Припустімо, ми хочемо одержати до бюджету певну суму. А
цій сумі відповідають дві ставки податку, менша і велика. Це, на мій погляд,
найголовніший висновок теорії податків: будь-який можливий обсяг бюджетних
надходжень може бути досягнуто і за умови однієї, меншої, і за умови іншої,
більшої, ставки податку. Причому після певної ставки податку її подальше
зростання спричинить не зростання, а зниження надходжень до бюджету.
Запитання друге. Яка ставка податку в Україні?
Офіційні особи звичайно називають щось дуже помірне: 38%.
Порахуймо орієнтовно самі. ПДВ — 17%, податок на прибуток — 9% (прибуток
30%), 5% — акциз і збори, 20% — місцеві податки (вони за сумою трохи більші
за ПДВ), 1% — пенсійний збір (зарплата 39%), 6% — прибутковий податок.
Разом податки становлять 61% од ВВП.
У реальності справи ще гірші. Взаємна заборгованість підприємств
постійно зростає. Це означає, що оплачується тільки частина продукції,
яка відвантажується. Податки ж доводиться платити з усієї суми і в першу
чергу. Тобто підприємства податки сплачують повністю, а оплату одержують
лише частково. Тому відсоток податків не від нарахованого, а від оплаченого
ВВП іще вищий.
Однак і це ще не все. Держава розвинула звичку купувати
товари (для Міноборони, наприклад) і послуги (робота вчителів, лікарів),
не утруднюючи себе їх оплатою. Підприємства виробляють товар, передають
його державі, але оплату не одержують. Це називається непрямими методами
оподаткування. Сюди ж відноситься і дефіцит бюджету: витрати держави, які
доведеться повертати громадянам.
1998 р. податки становили близько 40 млрд. грн., непрямі
методи оподаткування — ще 12 млрд. грн. Разом — 5 млрд. грн. перейшло до
держави. Із 106 млрд. грн., нарахованих ВВП, оплачена частина становила
близько 70 млрд. грн. Держава одержала 52 млрд. із 70 млрд. грн. Приголомшуюча
ставка податку в 74% цілком узгоджується з нашим розрахунковим значенням
у 61%, з урахуванням поправок, викликаних платіжною кризою. Не маючи можливості
навести тут усі розрахунки, скажемо головне: коли ставка податку 40%, прибуток
бюджету приблизно дорівнює прибутку, який одержується за умови, що ставка
74%. Знизивши всі податки майже вдвічі, ми одержимо таку ж суму надходжень
до бюджету, що й нині.
Запитання третє. Як залежить ВВП від ставки податку? Оподаткування
вилучає ті ресурси, які підприємці використали б на інвестиції. Обсяг інвестицій
в економіці визначає ВВП. Оподаткування зменшує обсяг інвестицій і знижує
ВВП. Чим вища ставка податку, тим нижчий ВВП. Зниження податку із 74% до
40% збільшує ВВП на 87%.
Отже, цікава особливість: знизивши податки вдвічі, ми будемо
одержувати колишні бюджетні надходження і збільшимо ВВП на 87%. Звичайно,
на стан економіки впливає безліч чинників, що не прогнозуються, і цифри
мають орієнтовний характер. Однак чинники впливають у різних напрямах,
і відхилення в той або інший бік помірне.
Запитання четверте. Яким повинен бути податок? Ураховуючи
розробку податкових кодексів, я вирішив включити і це запитання. Не знаю,
чи розуміють це ті, хто намагається скласти кодекси, але для ВВП абсолютно
байдуже, якої форми набере податок: ПДВ, податку на прибуток, прибуткового
податку тощо. Важлива тільки сума податку. Однак податки змінюють структуру
цін в економіці. Підприємці хочуть одержувати певний відсоток чистого прибутку
на інвестований капітал. Тому ціни автоматично встановлюються так, щоб
після сплати податків залишався необхідний прибуток. Ті чи інші податки
по-різному змінюють ціни на ті чи інші продукти. Відповідно змінюється
структура експорту та імпорту, і знижується ефективність національної економіки.
Ми не можемо обговорювати тут дуже складну проблему, чому
небажаний податок на прибуток, який найменшою мірою деформує ціни. Відмітимо
лише декілька причин. Податок на прибуток складний у нарахуванні і контролі,
вилучає інвестиційні ресурси підприємців, примушує збільшувати зарплату.
Податок з обороту може бути лише короткочасним заходом.
Він різко спотворює структуру цін, робить дорожчими високотехнологічні
виробництва. Податок з обороту формує залежність економіки від імпорту
складних товарів. Хоч я сам пропон ував цей податок декілька років тому,
мета була скоріше адміністративною: ліквідувати податкову адміністрацію,
максимально спростити діяльність підприємців. Ефект від збільшення підприємницької
активності міг би перевершити втрати від погіршення зовнішньоторговельного
балансу. У будь-якому випадку, цей податок пропонувався як тимчасовий захід.
Тепер я бачу ідеальним єдиний податок на зарплату. Уточню
те, що зрозуміло фахівцям: чиста зарплата мало зменшиться. Податок на зарплату
вилучає максимум коштів зі споживання і мінімум — з інвестиційних ресурсів,
забезпечуючи різке зростання ВВП. Податок сплачується не в момент виплати
зарплати, а під час здійснення купівлі (оплата готівкою або з рахунків
фізичних осіб), стимулюючи заощадження населення. Цей чинник є основою
інвестування. Податок дуже просто нараховувати, майже автоматично. Податок
на зарплату легко контролювати: ми зможемо все-таки ліквідувати податкову
адміністрацію, за винятком дуже невеликих підрозділів. Єдиний податок майже
до нуля зменшить непродуктивні витрати підприємців на ведення податкового
обліку.
На початку статті я обіцяв розповісти, як найскоріше знищити
економіку. Усе просто: йти тим же шляхом, що й досі. І ми там будемо.
