По-перше, тому, що тривають жнива, які надзвичайно ускладнила засуха і в Росії, і в Україні. Із повідомлень у ЗМІ стало зрозуміло, що через несприятливі погодні умови селяни навіть у найблагополучніших регіонах збирають по 15—18 центнерів з гектара, наприклад, пшениці. Замість прогнозованих 30—35 центнерів. А це означає одне: селяни можуть зазнати значних збитків і, щоб їх уникнути і отримати хоч якісь прибутки, вони готові заплатити за пальне будь-які гроші. А щоб підняти ціни, потрібний дефіцит пального. От його й створюють штучно і нафтовидобувники, і — головне! — посередники, які бензин і дизпаливо реалізують.
По-друге, неврожай може означати перебої з продовольством узимку. До того ж, відомо, що Україна збирається розраховуватися з Росією за енергоносії своїми товарами і продовольством. Прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко домовився з Вагітом Алікперовим, керівником російської компанії «Лукойл», про постачання продовольства і товарів. А щоб гарантовано отримати у селян продтовари, найкраще вдатися до вже випробуваної практики: постачати пальне під новий урожай.
Так само діють і трейдери- посередники. З тією тільки різницею, що Україна своє зерно віддасть Росії, а посередники, контролюючи значні запаси продовольства, зможуть контролювати і ціни на нього. Саме звідси й стихійне очікування людей на підвищення цін. Так було уже неодноразово.
Стимулює державно-посередницький шантаж щодо селян і вимога Росії знизити на 20-25% ціни на українські товари, що йдуть на оплату боргу. Якщо Україна з цим погодиться, то й продовольства треба буде більше. А отже, зважаючи на недостатній врожай, шантаж — засіб найдієвіший...
Але найбільше вражає інше — повна згода між владою, яка нібито занепокоєна бензиновою кризою, і тими, хто цю кризу стимулює. Причина цього суто політична — необхідність розв'язувати перед президентськими виборами проблему соціальної заборгованості. А на це потрібні величезні кошти. А де їх узяти?
І знову задіяно простий спекулятивний механізм. Глава НБУ Віктор Ющенко натякнув, що в падінні гривні зацікавлені «окремі банківські структури», котрі, мовляв, виставили невиправдано низькі курси гривні щодо долара і скуповують готівкові «зелені». Правду сказав пан Ющенко, а злукавив тільки в тому, що «невиправдано». Дуже й дуже виправдано: «граючись» на підвищенні і зниженні курсу гривні щодо долара, влада і підконтрольні їй банки зосереджують у себе і гривні, і долари. Накопичені долари обміняють за завищеними цінами на гривні, отримають їх багато і розплатяться з боргами. А те, що ціни виростуть, а сума боргу не індексується щодо курсу долара, нікого не цікавить. Головне — борги ліквідувати і отримати шанс на перемогу на президентських виборах. Нікого, як бачимо, не цікавить і те, що люди матимуть зовсім не те, що вони заробили рік тому, а знецінені папірці. Але люди справді зацікавлені отримати хоч щось, аніж узагалі нічого.
