Можливо, так би ніхто ніколи й не дізнався б про останні хвилини майже вікового життя небіжчиці. Та, обмиваючи бабусю, сусідка звернула увагу на застиглу кров на грудях. Iз сумнівами жінка поспішила до дільничного. А той відразу ж повідомив про підозри в Новоархангельський райвідділ міліції...
З’ясування обставин смерті та пошуки кривдника старенької були недовгими. В поле зору оперативників потрапила молода родина квартирантів. Рано одружившись — йому 18, а їй лише — 16, молодята вже бавили дитинку. Кривенчиха почала нездужати, а доглянути за нею не було кому — єдина племінниця, що проживає в Криму, сама хворіла. Молоде подружжя вирішило ділити з бабою хліб-сіль, за що старенька невдовзі переписала на них будинок.
Та Секлета Пилипівна, незважаючи на свій похилий вік, була міцною жінкою і, ймовірно, її життєвого ресурсу вистачило б ще на кілька років. Про це, очевидно, здогадався Анатолій (ім’я квартиранта та його товариша змінено. — Авт.). Якось він поскаржився товаришеві на своє життя-буття у бабиній хаті. Про це зайшла мова й березневого вечора, коли товариші-їздові поверталися додому з ферми. Анатолій запросив Петра до себе. Баба якраз спала, дружини не було вдома — пішла з дитиною в гості до батьків. Анатолій поставив на стіл пляшку, сало. Випили по дві чарки, і господар вийшов на двір, начебто поратися по господарству, а товариш залишився в хаті і накинувся на бабу з подушкою. Щоб прискорити справу, Петро кілька разів ударив її по головi кулаком. Але жінка була ще живою. І тоді він, ухопивши ножа, яким перед цим різали сало, двічі засадив його в груди жінці...
— Для чого ж ти ножем... за це ж можуть посадити? — такими словами зустрів Анатолій убивцю, який вийшов із знаряддям злочину на подвір’я.
Про мораль у цій історії говорити не станемо, адже слідство лишень розпочалося. Та й ця неповна фабула злочину багато що може сказати про деградацію нашого суспільства, черствість душі та знецінення життя людини.
