Суть справи полягає в тому, що серед іншого на переговорах
у Відні мають бути з’ясовані умови, на яких війська однієї держави можуть
перебувати на території іншої. Результат компромісу й буде зафіксовано
в оновленому Договорі про звичайні збройні сили. Україна нині прагне переконати
29 держав-учасниць Договору, що російські війська дислоковані у Криму лише
на тимчасовій основі.
Проте складність полягає в тому, що низка впливових держав,
зокрема США, вважають: тимчасове — це те, що вимірюється тижнями, місяцями,
проте аж нiяк не роками. 20-річний термін оренди Росією бази в Україні
в такий підхід вписується важко. Але якщо оновлений Договір про звичайні
збройні сили дозволить трактувати статус російських арсеналів у Криму як
постійний, то надалі у Москви з’явиться ефективний важіль тиску на Київ.
Бо тоді Росія зможе посилатись вже на міжнародну багатосторонню угоду як
підтвердження одвічності російської присутності в Криму. Хоча російські
адмірали, як бачимо, ладні говорити про це вже нині.
Своєю чергою, начальник управління контролю за озброєнням
та роззброєнням МЗС України Олексій Рибак так прокоментував ситуацію, що
нині склалась у Відні: «На Віденських переговорах триває процес уточнення
того, з якою метою мають здійснюватись так звані тимчасові розгортання
військ і на які терміни тощо. На підставі цих положень і буде розглядатись
присутність озброєнь ЧФ РФ на території України. Можливо, ситуація з присутністю
озброєнь ЧФ РФ в Україні буде розглядатись як виняток з погляду тривалості
такої присутності, з огляду на термін, визначений у відповідній двосторонній
українсько-російській угоді. Але головне полягає в тому, що позиція України
стосовно незмінності статусу тимчасово розміщених російських озброєнь підтримується
більшістю держав-учасниць».
Щоправда, це не завадило Україні попіклуватися про реальних
союзників, що єдиним фронтом виступили б проти російської «перспективи».
Насамперед це Грузія та Азербайджан, які досить насторожено ставляться
до перебування російських військ на своїй території або поблизу власних
кордонів. Разом з Києвом, Баку та Тбілісі вже оприлюднили заяву про спільну
політику в справі адаптації ДЗЗСЕ до нових реалій. Якщо спільних зусиль
«трійці» буде замало, то Київ врешті-решт може пригрозити тим, що Україна
взагалі вийде з цього договору, якщо цей документ не враховує інтереси
позаблокової держави. Але цей аргумент — як останній патрон у обоймі, що
можна використовувати лише в крайньому випадку...
ОФІЦІЙНО
На озброєнні морської піхоти ЧФ РФ у Криму може бути 132
бойові броньовані машини, 24 артилерійськi системи калібру понад 100 мм,
а в морській авіації наземного базування ЧФ РФ 22 бойові літаки. Чи загрожує
цей арсенал національним інтересам України? На це питання начальник управління
контролю за озброєнням та роззброєнням МЗС України Олексій Рибак «Дневі»
відповів: «Мені хотілося б наголосити, що вплив на національні інтереси
здійснюють, перш за все, не кількісні показники озброєнь і техніки, а той
політичний курс, що здійснюється відповідною державою. Тобто цілі, що нею
переслідуються. В послідовності ж дружнього та партнерського курсу Росії
щодо України ми не маємо сумніву так само, як і в тому, що ЧФ РФ і його
озброєння не будуть використані проти України незалежно від того, чи буде
це до вподоби противникам міцних добросусідських відносин між нашими державами
або окремим політичним діячам. Свій курс Росія наочно продемонструвала
17 лютого ц.р., ратифікувавши Великий договір між Україною і Росією, визнавш
и територіальну цілісність та недоторканність України. Що ж до кількісних
показників, то вони скорочуються. Це означає, що Росія поступово зменшує
«свої арсенали» на території України».
