Попереднє розмежування в парламентському залі, котрий «розколовся» на питанні про запропоновані лівими конституційні поправки, породило версію про цілком традиційний прийом: перед розв’язанням кардинальних проблем «розвести» ідеологічно непримиренних парламентаріїв по різні боки бар’єру. Якоюсь мірою на цю версію працювала погроза комуністів не брати участь у голосуванні з інших питань. Але Петро Симоненко категорично спростував припущення про можливий саботаж і роботу проти виборчого закону. Як, втім, і чутки про те, що комуністи ніби-то висунули ультиматум спікеру — спочатку конституційні поправки, потім МПА. За іншою інформацією, питання про приєднання до МПА перенесено за рекомендацією російських товаришів iз Держдуми, котрі побоюються, що чергова невдача з голосуванням в українському парламенті додасть аргументів російським сенаторам, і вони, у свою чергу, провалять ратифікацію «Великого» договору. Все роз’ясниться, можливо, сьогодні: інформовані джерела вважають, що з урахуванням голосів СДПУ(о) і «зелених» Україна успішно увійде до МПА.
Щодо закону про вибори президента, то Олександр Лавринович, автор законопроекту, взятого за основу у першому читанні, вважає: якщо в законі збережеться норма про необхідні 50% участі в першому турі і висунення від трудових колективів — цього вже буде досить для великого банкету на Банковій. Норму про 50% підтримують комуністи, як говорить Петро Симоненко, — для того, щоб «підвищити легітимність голосування» в першому турі. Конституційну ж норму, за якою участь у виборах є правом громадян, а не їхнім обов’язком пропонується застосовувати у другому турі. Олександр Лавринович переконаний, що це «юридична ахінея»: «Не можуть дві різні норми діяти під час одних виборів. За сучасних українських реалій, коли в першому турі бере участь 70%, а у другому, умовно, 7%, оскільки може, вибирати не буде з кого — де ж аргумент легітимності? Однак, цей елемент — свідчення зворушливої єдності комуністів і влади». Олександр Лавринович вважає, що ця норма — не що інше, як можливість для фальсифікації і визнання виборів такими, що не відбулися. Чого, на його думку, не розуміють (?) комуністи.
Але найсерйозніша боротьба, вочевидь, розгорнеться за участь у організації виборів держадміністрацій, у чому вкрай зацікавлений Леонід Кучма. За законопроектом такого права у адміністрацій немає, і, крім того, 225 округів не співпадають з адміністративно-територіальним поділом. За словами п. Лавриновича, представник Президента Роман Безсмертний «прямо сказав, що це буде предметом зауважень Президента до закону». Таким чином, «ще не ухвалений закон вже має гарантоване вето, яке треба подолати, — говорить Олександр Лавринович. — І ми заздалегідь отримуємо таку ж затяжну кампанію, яка б мала місце під час боротьби за закон про вибори депутатів».
Питання про те, що буде, коли прийняття нового закону «затягнути», при тому, що за старим, який не відповідає Конституції, провести вибори не можна, приводить усіх опитуваних у деяке зніяковіння. «Буде політична криза. За однією статтею Конституції повноваження Президента Кучми закінчаться, за іншою — «справи» передати немає кому. Конституційний суд прийме «правильне» тлумачення. Коротше, для «стабілізації ситуації в Україні» кращого способу аніж цей — не вигадати».
