Драматургічний п’єдестал сторіччя
Серед епідемії складання всіляких рейтингів і списків «най-най-най»,
що охопила світ наприкінці сторіччя, варто, на наш погляд, згадати й результати
недавнього опитування англо-американських дослідників театру. Вони вирішили
визначити найкращі англомовні п’єси сторіччя і, зрештою, практично одностайно
дійшли висновку, що найзахоплюючішим і найрозумнішим твором для театру
в ХХ сторіччі є абсурдистська драма ірландця Семюеля Беккета «Очікуючи
на Годо». Ще два твори, удостоєні похвал критиків, — реалістичні драми:
«Трамвай «Бажання» Теннессі Уїльямса і «Смерть комівояжера» Міллера (не
відомого соромітника Генрі, а доброчесного Артура, котрий свого часу розірвав
шлюб із надто екстравагантною для нього Мерилін Монро). Цікаво, що дві
із трьох найкращих англомовних п’єс сторіччя представлено у київській афіші.
Правда, «Трамвай «Бажання» театр «Браво» грає під іншою назвою — «Єлисейські
поля в Нью-Орлеані», та до того ж по-російськи. В Експериментальному ж
театрі оригінальний заголовок п’єси Беккета зберегли, хоча визнали за краще
грати текст у так званому макаронічному стилі, тобто на пустотливій суміші
різних говірок. Утім, серед українських, російських, польських і німецьких
фраз у спектаклі іноді прослизають і автентичні авторські — англійські.
Як відомо, до того, як на світові екрани виплив «Титанік»
Джеймса Кемерона, рекорд найвищих зборів в історії кінематографа втримували
«Зоряні війни» Джорджа Лукаса (хоча встановлено його було, користуючись
спортивною термінологією, з двох спроб — завдяки повторному випуску фільму
в рік двадцятиріччя його прем’єри 1997-го). Проте, судячи з усього, Лукас
нині вирішив повернути собі пальму першості за один підхід: у травні 1999
року його компанія Lukasfilms спільно з «ХХ століття — Фокс» збирається
випустити «Зоряні війни: епізод 1. Ілюзія загрози». Фільм, присвячений
долі батька головного героя циклу Люка Скайвокера — Анакіна, розповідатиме
про те, чому і як саме він став лиходієм Дартом Вейдером. За попередніми
прогнозами, збори від майбутньої картини обіцяють бути справді астрономічними.
Декілька тижнів тому в 75 кінотеатрах США перед початком кіносеансів демонстрували
як пристрілку до майбутньої рекламної компанії двохвилинний анонс фільму.
За повідомленням газети «Лос-Анджелес Таймс», це збільшило доходи деяких
кінотеатрів на 85%. Та найвражаючим є те, що заплативши по 8 — 10 доларів
за квиток, глядачі залишали зал відразу після перегляду анонса нової серії
«Зоряних воєн», цілком ігноруючи основний фільм.
Коли бракує майстерності, виручить витривалість
Актори «Театру в жилетній кишені» з німецького міста Ульма
вирішили прославитися коли не майстерністю, то оригінальністю: вони залишалися
на сцені протягом 26 годин, зігравши за цей час без перерви 130 ролей у
19 спектаклях. Глядачі, котрі прийшли на виставу, наморившись, могли не
лише перехопити в буфеті, а й подрімати на спеціально поставлених перед
сценою ліжках. Акторам така розкіш була недоступна: на відпочинок їм давали
тільки п’ять хвилин на годину, за які вони ледве встигали ковтнути кави
з глюкозою. Зате тепер лицедії з маловідомої трупи можуть тріумфувати:
їхній рекорд зафіксовано в Книзі Гіннесса — вони перевершили своїх колег
із театру «Том Манн» у Сіднеї, котрі 1984 року провели на сцені майже 20
годин. Правда, австралійці, на відміну від німців, грали протягом усього
цього часу одну, хоча й написану ними самими, п’єсу — «Справжнє життя».
№245 21.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
