«Круглий стіл» «Релігія і влада в Україні: проблеми неорелігій у контексті становлення демократичних державно-церковних відносин» (зорганізовано Українським центром економічних і політичних досліджень за сприяння Фонду Конрада Аденауера в Україні) зібрав представників духовенства й уряду, вчених, народних депутатів, юристів, громадських діячів, Вирішувалося — вже не вперше — вельми важливе питання: як забезпечити повну релігійну свободу особистості й одночасно запобігти поширенню тих новітніх нетрадиційних релігійних угруповань, діяльність яких може виявитися шкідливою для суспільства? Класичним прикладом таких неорелігій надовго залишиться горезвісне Велике біле братство.
Проблема є дуже складною, насамперед тому, що не тільки в нас, а й у світі в цілому досі не існує загальноприйнятого визначення, єдиних критеріїв, які надавали б можливість однозначно розпізнавати так звані «деструктивні секти». За «круглим столом» було процитовано й запропоновано чимало визначень, але всі вони були відкинені присутніми як неповні або відверто тенденційні. Саме тому було рекомендовано створити міждисциплінарну незалежну комісію для вироблення відповідних науково обгрунтованих пропозицій. Цікавою в цьому плані була доповідь доктора Бертольда Вайга з Німеччини, котрий розповів про дуже делікатний підхід до визначення поняття «деструктивні секти» та про постійну увагу до збереження прав людини.
Виступи учасників «круглого столу» ще раз підтвердили, що чинний Закон Конституції України (Стаття 35) «Про забезпечення релігійних свобод» не задовольняє духовенство, особливо православне. Закон дійсно потребує змін і доповнень. Викликає занепокоєння, однак, ось який факт. Деякі впливові діячі, світські й духовні, вказували як на взірець на відповідні закони Російської Федерації та Білорусі, де, як відомо, відверто дискримінуються одні релігії на користь інших. Ще у виступах ішлося про незначну, м’яко кажучи, роль судової влади в розв’язанні конфліктів між суспільством і релігійними громадами, у визначенні невідповідності діяльності секти законам країни. За словами Олександра Разумкова, остаточне рішення у таких справах має належати саме третій владі, як це має місце на Заході. Наші ж суди до цього часу не мають ні відповідних фахівців, ні практики, ні прецедентів.
Проблема сект безумовно існує. Але, як підкреслювали ієрархи Римсько-католицької та Протестантських церков, це скоріше проблема освіченості суспільства, а ще — освіченості та активності духовенства традиційних релігій. Додамо, що йдеться також про проблему релігійної конкуренції. Через те небезпека й масштаби новітніх релігій представниками великих релігій дуже перебільшуються. Нагадаємо, що серед віруючих України члени сект сьогодні становлять тільки дуже невелику частку — приблизно один відсоток. Можна послатися й на досвід Франції. Там після докладного вивчення урядовими комісіями віровчення та діяльності кількасот сект, визнано деструктивними тільки вісім.
А на закінчення наведемо текст коментаря Комітету з прав людини ООН до Статті 18 «Про свободу совісті»: «Комітет із занепокоєнням розглядає будь-які тенденції щодо дискримінації будь-яких релігій чи вірувань із будь-яких причин — чи то новітність релігійної течії, чи її приналежність до групи релігійних меншин, що може викликати вороже ставлення з боку пануючої релігійної більшості. Той факт, що певна релігія визнана як державна, чи що вона заснована як офіційна чи традиційна, чи те, що її послідовники становлять більшість населення регіону, не повинен вести до порушення прав, гарантованих у Загальній декларації прав людини».
I
№240 15.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
