Торік понад 14 тисяч чоловік отримали дивіденди, а
цього року, в якому компанія спрацювала аж ніяк не гірше, не отримають
нічого (якщо постанова виконуватиметься) і навіть втратять свою власність
— акції
Ухвалена Верховною Радою на початку листопада
постанова «Про результати розслідування обставин передачі пакету акцій
Національної акціонерної страхової компанії, яка перебуває в державній
власності, у статутний фонд акціонерної компанії «Держінвест України» неабияк
зацікавила читачів. У їхніх листах ідеться про те, що події навколо «Оранти»
можуть відбитися на її діяльності, поставити під загрозу виконання зобов’язань
перед застрахованими.
Кореспондент «Дня» зустрівся з головою спостережної ради
Національної акціонерної страхової компанії (НАСК) «Оранта» Олександром
МОРОЗОВИМ. Розмова почалася саме з цих побоювань.
— «Оранта» — це акціонерне товариство, переважний пакет
акцій якого належить державі, перебуває у її ж управлінні, й ніяких потрясінь,
спроможних вплинути на нинішнє вельми стале становище компанії не передбачається.
Тож громадяни, з котрими ми працюємо, можуть бути спокійні.
Інша справа, що деякі зацікавлені особи вже не вперше добиваються
перегляду рішення про передачу акцій НАСК «Оранта», що належать державі,
у статутний фонд знов-таки державної компанії «Держінвест», сподіваючись
при цьому задовольнити свої зазіхання на керівні пости в «Оранті».
Отаке коріння колізії, виниклої у зв’язку з ухваленням
Верховною Радою цієї постанови. Стосовно самої постанови, то можу стверджувати:
її готували й приймали похапцем, із порушенням процедури. Досить сказати,
що його автори не зверталися ні в «Держінвест», ні в «Оранту», не вивчили
установчі документи. Тож їхні твердження про незаконність приватизації
«Оранти» й передачу її акцій «Держінвесту» не витримують критики. І це
зрозуміло: вони просто не мали необхідної інформації. Народні депутати,
котрі голосували за запропонований проект постанови, були змушені приймати
рішення, керуючись неперевіреними фактами. Їм варто було заздалегідь ознайомитися
з постановою Вищого арбітражного суду України.
— При обговоренні згаданої постанови «Держінвест» звинувачували
у використанні коштів «Оранти»...
— Управляти державними акціями і привласнювати державні
кошти — це, погодьтеся, різні дії. За весь період управління пакетом акцій
НАСК «Оранта» «Держінвест» провів із цією компанією лише одну фінансову
операцію — за договором страхування транспортних засобів «Держінвесту»
та його співробітників.
На жаль, це не єдина «неточність», яка вплинула на характер
ухваленої ВР постанови. За підсумками 1997 року НАСК «Оранта» не тільки
не погіршила, як стверджувалося, роботу, а, навпаки, збільшила свою частку
на страховому ринку до 22,3%.
1997 року компанія отримала 14 млн. грн. прибутку. З них
1,2 млн. грн. перераховано до бюджету як дивіденди держави на акції у статутному
фонді «Оранти». Ця сума становить 46% усіх надходжень до бюджету від акцій,
які належать державі в статутних фондах акціонерних товариств. Дивіденди
перераховувались у бюджет напряму, і «Держінвест» ані секунди не користувався
ними, вони не проходили через його рахунки навіть транзитом. Хіба це можна
розцінювати як неефективне управління державною часткою в НАСК «Оранта»?
І це попри те, що 1996 року компанія зазнала збитків на 1,5 млн...
— Як формувалася спостережна рада «Оранти» й чи справді
держава втратила в ній свій вплив?
— Згідно з чинним законодавством до складу спостережної
ради можуть входити винятково представники акціонерів. При її формуванні
акціонери керувалися принципом пропорційності й рівноправності, внаслідок
чого до ради ввійшли представники «Держінвесту», Фонду державного майна
і трудового колективу, тобто було враховано інтереси всіх акціонерів компанії.
24 квітня 1998 року на загальних зборах акціонерів ухвалили ввести до складу
ради також представника уряду. Отже контроль держави не ослабнув, а, навпаки,
посилився.
— Як загалом оформляється передача державного пакету акцій
в управління?
— Відповідно до законодавства України Фонд держмайна й
особа чи організація, яким держпакет акцій передається в управління, підписують
договір-доручення з чітким визначенням повноважень і обов’язків. Такий
договір підписано й зі мною. Його легітимність підтверджено прем’єр-міністром
України. Про результати виконаної роботи я регулярно звітував перед Фондом.
Стосовно думки, що пакетом акцій НАСК «Оранта» від імені держави повинен
управляти «Укрстрахнагляд», то хочу відзначити, що це повністю суперечить
антимонопольному законодавству й функціям цього відомства. Таке управління
призведе до парадоксальної ситуації, за якої державний орган, обов’язком
котрого є контроль за діяльністю страхового ринку України, водночас керуватиме
найбільшою страховою компанією.
— Називаючи «Оранту» найбільшою страховою компанією, ви
пам’ятаєте, що в неї не такий і великий статутний капітал?
— Справді, ситуація парадоксальна: найбільша страхова компанія
України має статутний капітал у 954000 гривень. Рішення про індексацію
й подальшу емісію прийняте, але, як відомо, процес приватизації НАСК «Оранта»
нині не завершено, й це не дозволяє провести індексацію капіталу і, згодом,
додаткову емісію акцій. У даній ситуації практично все залежить від дій
Фонду держмайна. «Держінвест» неодноразово надсилав свої пропозиції і в
Фонд, і в Кабінет Міністрів України з пропозиціями щодо прискорення цього
процесу.
— Проте в постанові ВР вказується, що приватизація «Оранти»
загалом не відповідає чинному законодавству. Які це може мати наслідки?
— Передусім відзначу, що постанова розпалила соціальну
обстановку в трудовому колективі, усі члени якого є акціонерами «Оранти».
Торік понад 14 тисяч чоловік отримали дивіденди, а цього року, в якому
компанія спрацювала аж ніяк не гірше, не отримають нічого (якщо постанова
виконуватиметься) і навіть втратять свою власність — акції. Проте з правової
точки зору їм, ясна річ, нічого не загрожує, позаяк у постанові одна гілка
влади — законодавча — ухвалила рішення замість іншої — судової. Тільки
суд відповідно до Конституції України може приймати рішення про законність
чи незаконність будь-яких дій. І народні депутати, сподіваюся, усвідомлять
свою помилку...
— Подейкують, нині йде активна торгівля акціями «Оранти»,
і не лише на території України.
— Судіть самі, 78% акцій перебувають у державній власності,
тож виконувати з ними будь-які операції неможливо виходячи з норм чинного
законодавства. 22% — на руках у членів трудового колективу. Ними можна
розпоряджатися на розсуд власника, і, можливо, хтось їх і продавав. При
цьому я ще раз підкреслюю: жодна акція з пакету, переданого «Держінвесту»,
не продавалася. Не було й таких планів.
— З якою метою створено концерн «Оранта» і чим викликано
віддзеркалене в постанові ВР прагнення його ліквідувати?
— Рішення про створення концерну ухвалили, причому одноголосно,
загальні збори акціонерів НАСК «Оранта» на основі чинного законодавства,
а Кабмін своєю постановою підтримав цю ініціативу.
Метою концерну є об’єднання зусиль НАСК «Оранта», ЗАТ «Оранта-Капітал»
і ЗАТ «Страхова компанія «Оранта-Життя» у проведенні страхової політики
на ринку України з використанням досвіду провідних країн світу, а також
фінансового, інтелектуального потенціалу учасників концерну для підвищення
рівня страхових послуг на ринку України. Ставиться також завдання інтеграції
у світову страхову спільноту. У результаті це має привести до зростання
обсягів страхових послуг і, відповідно, до збільшення надходжень у бюджет.
За підтримки держави концерн через певний час може наблизитися до рівня
провідних страхових компаній світу. На нашому ринку діють й інші страхові
компанії. Посилення конкурента їм, звісно, не подобається, хоча Антимонопольний
комітет не бачить у концерні монополіста. Нас докоряють в тому, що концерн
керуватиме діями «Оранти». Насправді все навпаки: засновником концерну
є виключно НАСК «Оранта», а названі товариства лише учасники і, відтак,
вирішальне слово при вирішенні всіх питань належить винятково «Ора
нті». Так, після створення концерну «Оранта» все майно
«Оранта-Капітал» переходить під контроль НАСК «Оранта» шляхом прямого управління.
Як бачите, навколо «Оранти» сьогодні намагаються розлити
суміш неправди, неінформованості й нехтування правом. Посковзнутися на
ній було б небезпечним для нашої країни.
№221 18.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
