Справді, як повідомило «День» джерело в МЗС України, у Туреччині підписано не угоду, а лише меморандум, у якому сторони — Азербайджан, Грузія й Туреччина (до них приєднався міністр енергетики США) вважають за необхідне розглядати проект нафтопроводу Баку — Джейхан як перспективний.
На думку начальника інвестиційного управління Держнафтогазпрому України Леоніда Нестера, цей документ не має юридичної сили й не може зупинити будівництво нафтопроводу на Супсу (Грузія). Тим паче, вважає Л.Нестер, що власники каспійської нафти ставлять перед собою лише одне завдання: довести її до чорноморських портів, а питання про шляхи транспортування вирішуватимуть імпортери, для котрих важать не політичні міркування, а довжина маршруту, тарифи на перевалку в портах і транспортування нафтопроводами.
Проте саме пану Горбуліну, як «генератору ідеї», слід знати, що будівництво нафтотерміналу і з'єднувального нафтопроводу «Одеса — Броди» вже довгий час не ведеться, а лише демонструється. Після створення НАК «Нафтогаз України» всі кошти єдиних інвесторів — нафтопроводу «Дружба» і Придніпровських магістральних нафтопроводів — акумулюються в Києві, звідки жодної копійки не надходить в Одесу. Немає навіть плану фінансування. Через несерйозність української сторони нині годі сподіватись і на підтримку проекту ЄБРР. У цьому світлі оптимізм В.Горбуліна, котрий вважає, що тарифи прокачування нафти українським маршрутом будуть на $10 за тонну дешевші, ніж іншими маршрутами, дуже нагадує розділ шкури невбитого ведмедя.
Тим часом дроблення пропрезидентської фракції НДП в парламенті, звідки вийшли люди, близькі до «Нафтогазу України», може свідчити, що в Банківської і надалі можливі труднощі в управлінні нафтогазовими грошима.
№212 05.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»