Необізнаним в указотворчій логіці важко зрозуміти значення указу № 1048/98 від 21 вересня, який доповнює указ № 810 від 22 липня цього року такими словами: «Голові державної комісії з питань проведення адміністративної реформи Л.Кравчуку направити роботу комісії на вирішення концептуальних питань проведення адміністративної реформи». Все, крапка.
Напрошується аналогія зі Жванецького. Іде людина на роботу, раптом позаду суворий голос: «Стояти!». Вона зупинилася, чекає. За хвилину той самий голос: «Продовжувати рух!».
Що хотів сказати Президент цим до геніальності лаконічним і такою ж мірою загадковим указом, — тепер у муках намагаються зрозуміти справді зацікавлені в реформах організації та люди. Коли вже є концепція, то на що ж іще можна направляти роботу, крім вирішення концептуальних питань? І чи потрібен для цього окремий указ? А коли він є, то що це означало б? З іншого боку: адже сказано, «направити роботу...», отже добре, справа йде?
Як не дивно на перший погляд, але фахівці, приміром, з Асоціації міст України, сумніваються саме в можливості вирішення концептуальних питань на даному етапі. Раз є концепція, яку Президент схвалив, то наступним кроком, вважають в Асоціації, має бути розробка і схвалення знов-таки Президентом програми її реалізації. Як можна починати реалізацію концепції, якщо концепція — це лише виклад ідей?
Що б там не було, а питань і неясних пропозицій не позбутися нікому, хто хоч трішки зв’язаний із цією проблемою не за службовим обов’язком, а буквально душею й тілом, приміром, багатьом представникам місцевого самоврядування, яке з кожним роком дедалі глибше ріжуть по живому бюджетним ножем.
Виявляється, цей вересневий указ з’явився на світ лише для того, аби розсіяти сумніви, викликані попереднім липневим указом «Про заходи з упровадження Концепції адміністративної реформи в Україні». Так принаймні, пояснює ситуацію Леонід Кравчук. Рік тому вийшов указ, який поклав на комісію відповідальність за розробку концепції адміністративної реформи та її втілення. Другий указ, від 22 липня 1998 року, розділив комісію на дві робочі групи: перша, на чолі з Сергієм Тигипком, відповідає за реформування центральних органів; друга, під керівництвом Євгена Кушнарьова, займається реформою місцевого самоврядування. Проте вийшла неув’язка: у липневому указі, який визначив функції та завдання цих двох робочих груп, забули назвати саму комісію, до складу якої вони входять. За словами Леоніда Макаровича, котрий тоді перебував у відпустці, автори другого указу виходили з того, що діє перший указ, який ніхто не скасовував. Та почалися розмови, мовляв, новий указ мало не ліквідував комісію загалом, замінивши її двома робочими групами. Саме тому, пояснює Леонід Кравчук, Президент повторив те, що було в першому указі.
Усі ці укази, вважають в Асоціації міст України, не створюють необхідну правову базу для втілення Концепції адміністративної реформи. На підтвердження такої позиції було продемонстровано грубезний том — «Муніципальний кодекс штату Техас», у якому дрібним шрифтом на 1026 сторінках викладено десятки законів. А в нас на сьогоднішній день — один закон «Про місцеве самоврядування», який вимагає доповнень і змін (до речі, розроблений Асоціацією міст відповідний законопроект уже місяць чекає своєї долі в адміністрації Президента).
Авжеж, усі розуміють, що для розробки законодавчої бази адміністративної реформи будуть потрібні роки. Але хто робитиме те, що можна й потрібно робити вже сьогодні? Чи може вирішувати «концептуальні питання» адміністративної реформи ця комісія?
Хоча вона й називається державною, однак існує і працює на громадських засадах. Звернеться, скажімо, в Мін’юст із якоюсь вимогою вельмишановний Леонід Макарович, а його відішлють в інше місце, і що далі? Коли вже є указ «Про заходи з упровадження...», то впроваджувати її може тільки орган з належними владними повноваженнями. А коли, після якого указу він з’явиться?
Утім, і на ці запитання є відповідь. Міститься вона в самій концепції адміністративної реформи. Записано, що перший етап реформування місцевого управління повинен включати законодавче, ресурсне (фінансово-економічне) й експериментальне забезпечення трансформації існуючої системи. І тут же чорним по білому: «Перший етап може тривати протягом наступного терміну повноважень Верховної Ради і президента, тобто орієнтовно до 2004 року».
Так прямо і сказали б: адміністративною реформою займатиметься наступний президент. А при нинішньому... Ну що з того, що в тій же концепції говориться: «Діюча система державного управління залишається в цілому неефективною... внутрішньо суперечливою, громіздкою і відірваною від людей, внаслідок чого існуюче державне управління стало гальмом у проведенні соціально-економічних і політичних реформ»? При наступному президентові, можна сподіватися, ці слова не залишаться тільки в концепції. А за нинішнього, як і за попереднього, — маємо те, що маємо.
№196 14.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
