Кореспондент «Дня» В’ячеслав ЯКУБЕНКО попрохав прокоментувати
ситуацію голову СелПУ Сергія Довганя:
— Я сам не розумію, чому товариші з нашого блоку так хворобливо
сприймають ухвалу наших партійних органів. Вони нам не давали пояснень.
Лише поширювали різні заяви, зокрема й до вашої газети, про нелегітимність
Селянської фракції. Я прохав пояснень у Олександра Мороза. Він ухиляється
від відповіді. Сказав тільки: «Ви ж самі все розумієте».
Чому їх так цікавлять внутрішні ухвали нашої партії? Чому
вони не цікавляться, що відбувається в Русі чи в НДП? Так, ми блоком прийшли
до парламенту. Це була тактична угода. У нас з’їзд вирішує, з ким ми можемо
утворювати блоки та альянси. Ніде не написано, що ми можемо блокуватися
тільки з соціалістами. В наших програмних документах йдеться про співпрацю
з усіма конституційними партіями України. Якщо у нас є інтерес до будь-якої
партії, ми з нею співпрацюємо. Щоправда, з буржуазними партіями нам важко
знайти спільну мову, бо ми — партія трудящих. Але в деяких питаннях навіть
такі партії можуть нас підтримати. Наприклад, у питанні підтримки сільськогосподарського
виробника.
Я ніколи не цікавився, про що йдеться на пленумі чи президії
Соціалістичної партії. Це — їхня справа. Якщо вони мене не запрошують,
значить, так треба. Так чому ми повинні з кимось радитися? У п’ятницю 25-го
вересня ми провели пленум, де ставилося й питання кандидатури на президентських
виборах. Я виступив і сказав, що на сьогодні це питання ще не готове, ми
повинні проконсультуватися з усіма лівими партіями. Це ж вибори глави держави,
а не голови колгоспу, треба підходити до цього питання виважено. Лише після
консультацій ми повинні розглядати це питання на президії, потім на з’їзді.
Члени нашої Вищої ради з цим погодились. На другий день ми дізналися, що
в суботу соціалісти на своєму пленумі прийняли ухвалу про висунення кандидата
в президенти. Це також їхня внутрішня справа. Але яке тоді вони мають право
ревізувати наші ухвали? Це для мене було несподіванкою. Ми ж не екстрасенси,
ми й гадки не мали, що вони висуватимуть конкретну кандидатуру. А тепер
чомусь виникло питання, що ми їх не підтримуємо. Але звідки така інформація?
І що ми повинні підтримувати? В ім’я чого? Якщо в ім’я якихось амбіцій,
так у Верховній Раді в кожного амбіцій більше, ніж треба. Якщо ж хтось
прикривається інтересами селянства для вирішення своїх проблем, ми цього
не допустимо.
Ми вже обирали двох президентів, виходячи лише з емоцій.
Казали, що Чорновіл націоналіст, а Кравчук — комуніст. На другий день Кравчук
заявив, що він теж націоналіст. Соціалісти, до речі, підтримували Кучму,
тепер вони мають до нього якісь претензії.
Я хотів би жити в державі, яка є передбачуваною. Тож сядьмо
й домовимося, що ми будемо далі робити в цій державі. Наші товариші переводять
розмову в площину конкретної особистості. В мене немає претензій до жодного
політика (якщо, це, звичайно, не карний злочинець). Якщо мене звинувачують,
що я не дооцінив можливості конкретного політика, то це не так. Я просто
цих можливостей ще не бачу, мені не дали розібратися. Весь скандал якраз
і пов’язаний з президентством. Підозрюють, що ми будемо підтримувати когось
не того, кого їм треба...
№192 08.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
