У СБУ наголошують, що про завдання та коло повноважень Центру конкретно можна буде говорити лише після появи відповідного указу Президента про його створення. Вперше про потребу Центру сказав секретар РНБО Володимир Горбулін ще 1996 року — саме тоді таку структуру утворила в себе Росія. «Зробити такий центр в Україні два роки тому не вдалося через брак коштів — адже це досить дорого, коли підходити до справи серйозно», — визнав один із працівників спецслужби.
Втім, варто згадати, що боротьба з тероризмом — це не лише знешкодження злочинців, які захопили заручників і вимагають літак та купу грошей. Терор є способом ведення політичної боротьби. Тож протидія таким організаціям, що шляхом терору вирішили досягти власних політичних ідеалів, якраз і є одним із завдань спецслужб. Наприклад, у «чорних списках» США таких організацій тридцять. Серед них такі, як ХАМАС, різні фронти визволення Палестини, Тигри Таміл Іламу, і та ж Аум Сінрікьо. Чорний перелік російських ФСБ іще довший. У них, у Росії, як виявляється, є й власні терористи-«ідеалісти». На кшталт Робочо-селянської червоної армії чи Російської комуністичної спілки молоді.
Спецслужби України ще жодного разу, щонайменше, привселюдно, не визнавали існування терористичного політпродукту, зрощеного на домашньому корінні. Що ж до протидії терору кримінальному, то для цього можливостей начебто завжди вистачало. Адже, окрім управлінь «А» чи «Т» СБУ, Внутрішні війська ВМС та Національна гвардія також вважають за потрібне мати спецпідрозділи, здатні боротися з терористами.
Нині на тлі секвестру держбюджету-98 усі відомства в погонах поставлені перед необхідністю скоротити свої апетити. Якщо гроші на Центр з антитерору все ж відшукають, то це означатиме, що потреба в цьому значно більша, ніж розробка та реалізація національної стратегії захисту від міжнародного тероризму. І тут варто згадати про аналогії.
Нещодавно на Північному Кавказі Росія провела маневри, заради практичної перевірки ефективності теоретичних положень проекту закону «Про боротьбу з тероризмом». В основу було покладено створення спеціальної міжвідомчої комісії, яка отримує надзвичайні повноваження з координації дій силових структур. Незалежні російські аналітики одразу пов’язали широкі можливості такої комісії з небажанням Бориса Єльцина полишати велику політику. Як наслідок — посилення контролю та впливу на силові відомства через додаткові важелі. Причому, в надзвичайний період ці важелі дозволять приводити в дію ефективні спецпідрозділи, на тлі загального спокою в казармах.
Чи доросте до таких можливостей український Антитерористичний центр? Шукати відповідь на це питання начебто зарано, але занадто часто наші революційні рішення згодом виявляються далеко не кращою копією російських, так би мовити, ноу-хау. Щоб подібні аналогії настрій не псували — шлях простий і демократичний. З’ясувати, що саме терористично нам загрожує, визначити разом із профільною парламентською комісією, і боротьбу з тероризмом ввести до правового поля шляхом відповідних законодавчих актів.
