Написано: "сміється..."

Актор академічного театру немов зобов'язаний бути значущо-переконливою фігурою. Актор Євген Шах - просто переконливий, і цього цілком досить. Шах схожий на солдата-надстроковика, чиї ровесники давно стали полковниками, а він усе за милу душу ходить у караули. І це не тому, що доля не склалася (вона якраз склалася), а тому, що репліка "Караул втомився!" - не з його репертуару. Свій театр Шах щиро вважає кращим у світі, хоч сам і не належить до його титульних персон. Йому 50 років, він (заслужено) заслужений артист, але для всіх він - Женічка, і щось у тім є. О, в так званих великих ролях він теж бував! Якось грав навіть секретаря райкому із Золотою Зіркою на лацкані. Забувши ту зірку зняти, вийшов на вулицю - і міліція без жодних підозр віддавала йому честь. Це - висока нагорода, і справа, звісно, не в зірці, хоч її й змайстрував великий бутафор Ілля Абрамович Письмен. Справжній героїзм Шаха - в тих ролях, що беруться ніби нізвідки і не опираються ні на що. У знаменитому "Моменті", поставленому колись Андрієм Жолдаком, Шах грав типа без імені, без тексту й навіть без одягу. Вискакував навприсядки на сцену голопузий ентузіаст - і ви "з нічого" отримували шість хвилин істинної насолоди. У Шаха рідкісний талант самовідданості, він легко береться за роботу, яка здається не вартою почину, хай це буде навіть покійник у "Конотопській відьмі". Якось у "Кассандрі" одному акторові стало погано просто під час вистави - і Шах замінив колегу, маючи на це всього десять хвилин. усе б нічого - але то була роль негра. Спробуй за десять хвилин зробити негром русявого й зовсім не худого Шаха! За всім тим стоїть не тільки техніка, а й професійна совість. Іноді йому для ролі досить навіть не репліки, а однієї куцої ремарки. "У "Житейському морі" в ролі Стьопочки Крамарюка в Шаха якийсь нетутешньо-тривожний сміх - "кех-кех-кех" - немов у селезня, якого зараз пристрелять. Звідки? Шах каже: "Адже там написано: "сміється" - от я й сміюсь..." Одна з найбільших нинішніх ролей Шаха - "Вип'ємо й поїдемо!", де він грає Шклянку, жлоба й свиню-парвеню. Але ось що цікаво: у свинському хрюканні несподівано вчувається голос чиєїсь невинної душі. Коли Шклянка каже "Мебуль!" - це раптом звучить як лепет убогої дитини, навіки зачарованої розкішною гріховною цяцькою. І мою зневагу до цього жлоба змивають мимовільні сльози співчуття до нього... У "Королі Лірі", останній прем'єрі франківців, Шах грає дві напіванонімні ролі, а втім, це не має жодного значення, коли йдеться про Шаха.