Віктор Гриневич

Я запитав у Лесі, а їй років двадцять, чи знає вона, хто такий Тарапунька. Аякже, відповіла Леся, я його в дитинстві бачила по телевізору! Я зробив нескладний підрахунок: Леся молодша за мене років на двадцять п'ять. Я теж бачив Тарапуньку по телевізору — мабуть, це було якраз у пору Лесиного...

Улітку сталася зі мною ось яка пригода. Один мій колега знайшов собі коханку десь у вищому товаристві. І треба було йому поїхати з нею на дачу, але не вдвох (бо це ж уперше!), а з пристойною компанією, три на три, не більше. Він запросив і мене. Я телефоную сюди-туди, але всі мої коханки десь або...

Прикметна деталь: Драч тричі грав Лукаша в різних постановках «Лісової пісні»: в інституті, у заньківчан і нарешті — в українсько-американському проекті. З цим пов’язана печально-красива історія, схожа на легенду: Мавку грала прекрасна мулатка, Олег закохався, подався за нею до Америки, а через два...

День вчора був геть пропащий, але ввечері я одержав за це унікальну винагороду. Коли заходив до вагона метро, раптом побачив у натовпі дівчину, в яку був закоханий з п’ятого класу. І потім ще — довго й безнадійно. Бачимось ми рідко. Вона була така, якою я її люблю. Натовп притис нас одне до одного...

В дитинстві я кілька років вів щоденник. Головними його героями були ми з братом та наші подвиги. Від батьків я ховав того щоденника так, як хіба що перші християни ховали свої святині. Там не було нічого крамольного — просто ми не хотіли й боялися, що хтось сміятиметься над нашими романтичними...

В юності в мене була одна зима, коли я з гордою гідністю сприймав холод. Простіше кажучи, я мерз із задоволенням. Річ у тім, що я тоді був безнадійно і до нестями закоханий. І мороз тієї зими являв собою не щось стороннє — він був середовищем, в якому існувала та прекрасна блондинка, трохи старша й...

Пригадується така собі зовсім не анекдотична історія про чукчу-школяра, котрий писав твір про Гомера, і починався той твір так: «Коли Одіссей повертався додому, була велика хуртовина...» Спробую пояснити, чому пригадується саме це. «Голомоза співачка» — п’єса про найзатишніше, що може бути в...

Щойно було святкування 20-річчя Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра, або театру Митницького, як його ще називають. Його створено «в ті часи», отже це зручно для зіставлень. Звісно, прийшло багато почесних гостей, так чи інакше причетних до події. Вони виступали. Мер міста чомусь...

Недавно, після складного перелому ноги, Наталя Василівна вперше спускалася в метро. Відвикла, бо довго лежала вдома й читала Марселя Пруста, котрий не є метрочитабельним автором. І тут їй назустріч ринув натовп від поїздів. І вона нібито тихенько прошепотіла: «Обійдіть мене!..» Можна собі уявити!...

Я познайомився зі старим мудрим головою колгоспу, і він розповів повчальну історію, майже притчу. У їхньому селі один принциповий батько здуру засадив сина до тюрми. Син відсидів, повернувся, випили вони з батьком, і той почав докоряти синові тюрмою. Той образився, вдарив старого – і вбив. Голова...