На Великих Гонах, які проходили минулої неділі на Київському іподромі, справжнім іменинником став директор АТ "Павлівське" Полтавської області Іван Кошуба. Одразу три рисаки, керовані майстром-наїзником Юрієм Об'їдковим, - Обраниця, Інфант і Верона - подарували полтавчанам перемогу. Іван Аврамович так перенервував, що, як потім зізнався, йому легше було б самому бігти, аніж відчувати таку напругу...
Кінні змагання на Великий трирічний орловський приз проводяться традиційно один раз на рік, зазвичай у червні, і беруть участь у них найкращі представники орловської рисистої породи. Раніше на такі гони, що проходили на Московському, Київському, Ленінградському іподромах, з'їжджалися кінники з усього Союзу. Збиралося багато публіки. Вельми респектабельної. Гони перетворювалися на яскраве, пам'ятне свято. Нині часи не ті. І можна тільки пошкодувати, що сучасний штиб життя настільки віддалив людину від природи, що вона вже не йде на побачення навіть зі своїм улюбленцем - конем. А вхід же на іподром безплатний.
День був яскравий. Сонце, синє небо, зелена трава. Бігова доріжка завдовжки 1600 метрів досить відчутно віддаляє "артистів" від глядачів. Коли, поганяючи коней, наїзники у яскравих куртках трясуться в різноколірних качалках із другого боку поля, екіпажі здаються маленькими й нагадують заведені дитячі іграшки. Скік-скік. Красиво високо, ніби на одному місці, граціозно перебирають ногами коники. От вони біжать майже один за одним, попереду, може, одна-дві качалки. Раптом останній екіпаж починає стрімко обходити лідерів. Публіка вибухає: "Давай, давай, піднажми!". І немає значення, Пікет це чи Консул, Приморськ чи Ватикан. Переповнює азарт. А симпатії? Ну що симпатії! Неулюблених рисаків не буває.
Дельфін, темно-сірий жеребець Дубровського колгоспу Полтавської області, потужно рвонув уперед. Прискорено забилися серця "тотошників". Однак, на жаль.., - в обох гітах кінь прийшов третім. Чи наїзник не розрахував, чи підвів норовистий характер Дельфіна. Сам він може показати кращий час, а в "компанії", іноді, розгублюється. Переможницею Великого трирічного орловського призу стала Обраниця. Вона подолала дистанцію за 2 хвилини 9,3 секунди.
Однак справжніми героями дня стали павлівський Інфант і дубровський Поступок. Вони завоювали головні нагороди - приз "Барса" і приз "Піона". Гони мали ще декілька призів, у тому числі один під дотепною назвою - приз "Бродяги я". Пам'ятаєте пісню Раджа Капура в чудовому старому індійському фільмі? Так, цей забіг визначав "коня-симпатягу" (так на конкурсах красунь обирається "міс-чарівність").
Людмила Бабутіна, коняр за освітою і покликом серця, а "за сумісництвом" дружина директора іподрому, розповіла історію призу. Забіг на 2400 метрів для рисаків старшого віку названо на честь російського рисака "Бродяги я", який 12 років "відпрацював" на Київському іподромі, безперечного улюбленця публіки. Справжній спортсмен, він виграв дуже багато призів, враховуючи й Дербі, і мав рекорд для того часу - 1 хвилина 58 секунд. Причому, ледве не переміг у Дербі на Московському іподромі (підвів наїзник). За нього вболівала вся московська публіка. "Бродяга я" її просто підкорив. Та й не дивно - красень темно-гнідої масті, з дуже виразними очима й надзвичайно милим хвостом. Трішечки "лисуватим" на відльоті... Нині жеребець "працює" на Лимарівському кінному заводі "татом" і дає нащадків із такими ж смішними хвостиками. У нинішніх змаганнях "Бродягою я" було названо російского жеребця Приморська. Також темно-гнідого.
Зустріч із прекрасним завершував Поступок - прекрасний світло-сірий орловець із Дубровського кінного заводу Полтавської області. Він став абсолютним переможцем призу грації та краси - "Піона". Виграв обидва гіти. На біговій доріжці жеребець чутливо вловлював команди майстра-наїзника Олександра Скворцова. А на урочистій церемонії нагородження, коли на коня накинули синю атласну попону і прикріпили до вуха символічну квітку з широкою стрічкою, Поступок став хвицатися. Вочевидь, товариство йому вже набридло. Він мріяв про прохолодну конюшню.
Замість післямови.
Днями автор цієї розповіді виїде на батьківщину Поступка - до Дубровки. Ви дізнаєтеся, шановні читачі, як проходить дитинство орловських рисаків, дізнаєтеся про людей, чиїм фахом і сенсом життя стало конярство.
