Ванда Ковальська

Ви ще не надумали, де зустрінете Новий рік? Поїдьте в Ялту, на побачення з Природою. Нікiтський ботанічний сад готує для своїх шанувальників безліч сюрпризів. Біля самого входу вас зустріне квітуча віола. У саду приведуть у захват квіти й аромати жасмину голоцвітного та саркококки. А в...

16 сiчня Боячись спізнитися, прибігаю на ділову зустріч на 20 хвилин раніше. І млію на сонечку біля метро «Петрівка» — балує нас нинішня осінь. Колобазарна територія, звичайно, не краще місце. Але ж ринок поряд — інтелектуальний. Книжковий. І день такий чудовий. І на роботі щастить. Тому в душі...

20 грудня У нашому будинку два під’їзди. Відрізняються вони один від одного, як пані від куховарки. «У першому, — захопленo говорила двiрничка, — я можу з’явитися раз на тиждень: тільки забрати внизу кульки зі сміттям. Там завжди чисто. І мені просто нічого робити». Я живу в другому, де...

На урочисте відкриття Міжнародного конкурсу молодих виконавців пам’ятi Володимира Горовиця з Канади до Києва прилетів відомий піаніст Іреней Жук, який увійшов до складу журі. І він, і його сестра Люба в останні роки часто приїздять в Україну. А рівно рік назад піаністам було присвоєно почесне...

«Нехай: якщо соціальна революція — не треба топити. Однак я питаю: чому... всі стали ходити в брудних калошах мармуровими сходами?.. Чому електрика, яка, дай Боже пам’яті, гаснула протягом 20-ти років два рази, тепер акуратно гасне раз на місяць?» (Михайло Булгаков «Собаче серце») Із часів...

16 вересня По дорозі від метро до редакції зупиняюся біля молочного лотка. За спиною чую такий щасливий вигук, немов мати вперше за десять років зустріла рідну дочку: «Рибонька моя!» Озираюся. Огрядна тітка — отаке втілення берегині домівки, — тримаючи в одній руці сумку з продуктами, іншою...

13 вересня — Микола, напевно, хворий, — каже мама. — Скільки днів нікуди не йде, лежить ось так, склавши руки, як небіжчик. Це вона — про сусіда, якого вигнали (начебто через пияцтво) із квартири дружина та доросла розведена дочка. Уже декілька місяців він живе на сходовому майданчику. («Зятя...

12 сентября Водій посміхнувся. Кому? — Я роззирнулася. У пасажирському салоні всі сиділи, стояла я одна. Про всяк випадок поправила зачіску. Знову подивилася на оглядове люстерко над лобовим склом автобуса. Водій не лише продовжував усміхатися, а ще й блаженно похитував головою. Стало смішно:...

У мені раптом знову зринули досить часті за останній час роздуми. По-моєму, ніякі укази зверху (в тому числі заборона перекручувати українську мову в розважальних телепрограмах) не змусять швиденько весь народ України заговорити по-українськи. Не допоможуть і спеціальні політичні радіопрограми, які...

Ці хлопці позували мені охоче. Вони йшли з тренування. Хочуть бути сильними. Як усі портові хлопчиська, юні ялтинці мріють про далекі походи на океанських лайнерах. Юра про це і мріяти не сміє. І сфотографувати його не дозволила сестра. Чому? Просто ні, та й годі. Я впевнена: він погодився б (ми...