Оголошення з намірами купити ту чи іншу історичну будівлю в Польщі не є чимось надзвичайним. У той час, як в Україні провінція занепадає, а пам’ятки старовини розсипаються, у сусідній Польщі, навіть у маленьких містечках, перлинами виблискують відреставровані цінні старожитні об’єкти. Секрет простий — пам’ятку архітектури тут за досить символічні гроші можна отримати у приватні руки. «Головна різниця між Польщею та Україною в тому, що Польща не боїться віддати вартісну старовинну нерухомість у приватні руки. Саме приватний власник є найбільш ефективним господарем. Передача в приватні руки жодним чином не означає занепад об’єкту чи його знищення. Чи це складно? Вочевидь, ні, бо є попит і пропозиція. Тільки на Опольщизні зараз виставлено на продаж понад 90 цікавих історичних пам’яток. Чимало старовинних об’єктів перетворено на готелі, ресторани, конференц-зали — у результаті збільшується туристичний рух, відроджуються міста», — каже Влодзімєж Щурек, директор Польського осередку туристичної інформації в Києві.
ЩО КУПИТИ В ПОЛЬЩІ?
Якщо хтось є любителем старовини і хоче мати замок, то чому б і ні — вважають у Польщі. Для цього треба підписати з державою договір і взяти на себе зобов’язання за стан об’єкту. Отримати сам об’єкт часто можна за досить символічні кошти, навіть за 1 євро. Натомість вкласти у відновлення (як люблять казати у Польщі — у ревіталізацію) пам’ятки доведеться чимало. По-перше, новий власник мусить дослухатися висновків консерваторів і архітекторів у процесі відновлення (а фахівці можуть вимагати використання у відбудові ексклюзивних, наближених до оригінальних, матеріалів). По-друге, вигадати таке призначення пам’ятки, щоб вона знову була об’єктом публічним (а це мусить збігатися з реальними можливостями об’єкта). І, звісно, купуючи старовинний об’єкт, треба усвідомлювати, що ви платите не разову ціну. Пам’ятку доведеться постійно підтримувати у належному стані, під пильним наглядом відповідних служб. Як відзначають у агентстві КАZA, що спеціалізується на продажі старовинної нерухомості, подібний об’єкт щомісяця вимагає вкладення щонайменше кількох тисяч злотих.
«Хітом» цього сезону є замок з островом на Елцькому озері у Вармінсько-Мазурському воєводстві. Ця будівля ще з часів хрестоносців XIV — XV ст. виставлена на продаж міською владою. Ціна замку, що вимагає грунтовного відновлення, становить 2 млн. злотих — фактично стільки коштує тут земля і замкові руїни. Поки що пропозиція відкрита. Дещо дорожче у цьому ж воєводстві, яке славиться своїми озерами, коштує великий (найбільший у Європі — 82га) острів із замком в Ілаві. Цей маєток на озері Єзьорак (найдовше в Польщі — 27 м) може стати прекрасною заміською садибою для тих, хто любить усамітнитися — острів не має жодного сполучення з суходолом.
За суму, рівнозначну мільйону доларів, можна стати власником величного середньовічного замку під Ополем, який за пишність архітектури називають «малим Вавелем».
Загалом, ціна залежить від стану пам’ятки, його юридичної ситуації (об’єкт, виставлений на торги виконавчою службою, завжди коштує дешевше), кількості покупців. Торги часто відбуваються в два етапи, і на другому ціна може бути знижена на 30 — 50%.
НЕСКЛАДНА ПРОЦЕДУРА
Процедура отримання історичної пам’ятки на руки — нескладна: почати треба з візиту до консерваторської служби. Тут слід точно дізнатися, який саме статус має обрана вами будівля, узгодити, що саме може бути в ній після відновлення. (Щоб не трапилося так, що ви плануєте готель, а план приміщення і особливості його побудови цього не дозволяють). Далі, отримавши «добро» у консерваторів, ідете в міську адміністрацію, куди потрібно подати проект загосподарювання об’єктом. Якщо об’єкт особливо цінний (вартість об’єкту оцінюють окремі спеціальні служби), або на нього є кілька претендентів — будьте готові брати участь у тендері. І, звісно, необхідно мати кошти. Насамперед, власні, величезні. І не стільки на купівлю пам’ятки, скільки на постійний догляд за нею. Ці кошти слід показати вже на початковому етапі приватизації цінної нерухомості. Але підтримка держави є також суттєвою. Підписуючи з державою договір купівлі цінного об’єкту, новий власник отримує 50-відсоткову знижку — так званий боніфікат. Але, увага, ці кошти держава вам поверне лише тоді, коли ви надасте відповідні фактури, на підтвердження того, що кошти вже вкладено у відновлення пам’ятки. Такий механізм гарантує, що історичний об’єкт таки буде збережено, а державні дотації на підуть наліво.
ПІДПРИЄМЦІВ ПІДТРИМУЮТЬ ФОНДИ ТА ДЕРЖАВА
Досить популярними в Польщі є фонди, які спеціально підтримують підприємців, що вкладають кошти у щось нове (можуть дати до 50% від вартості). Є ще два вагомих фінансових інструменти — кошти, виділені різними європейськими структурами на збереження й відновлення культурної спадщини та розвиток туризму на об’єктах старовини. Так, на 2004 — 2009 рік Польща отримала 533,51 млн. євро від Європейського економічного простору. Виділяються також спеціальні дотації міністра культури і мистецтв на консервацію пам’яток культури. Такі дотації дістаються насамперед тим, хто зберігає об’єкт відкритим для публічного доступу, або якщо відновлений об’єкт залишається у власності місцевої громади. Приватному інвестору на ці кошти розраховувати, правда, важкувато. Натомість польський приватний власник може звернутися за фінансовою підтримкою до урядових фондів інших країн (наприклад, Польсько-Німецької фундації) і неурядових організацій. Такі інституції, як правило, виділяють гранти не надто великі, але цілком пристойні.
Таким чином, з державною підтримкою і допомогою фондів цілком реально зібрати суму, достатню для придбання хоч замку з островом, а хоч цілого палацевого ансамблю.
Недобросовісного власника карають жорстоко. Не доглянуту належним чином пам’ятку можуть відібрати назад у державну власність без жодного відшкодування. І такі прецеденти в Польщі траплялися.
ПРИКЛАДИ: ПАЛАЦ РИН ТА ФІЛЬВАРОК ЛОМНИЦЯ
Він розкинувся над двома озерами і перейшов у приватні руки в 2001 році. Тоді компанія AndersGroup купила велику, але фактично знищену будівлю XIV століття під конкретний задум — було вирішено створити тут один з найбільших у світі готелів-замків. Через декілька років, протягом яких оформлялися плани готелю, йшли переговори з реставраторами, вдалося почати реконструкцію замку, яка йшла дуже швидкими темпами, — продовжувалася неповний рік. 2006 року замок був уже відреставрований згідно з історичною документацією, що збереглася. Переночувати в такому готелі чи відгуляти інсентів-вечірку з переодяганням у рицарські костюми — незабутнє враження, а для власників — гарний прибуток (ніч у чотиризірковому готелі-замку Рин коштує від 500 гривень за одномісний номер і до 2 тисяч за королівські апартаменти). Зараз власники подумують викупити наступну руїну — великий замок і околиці у Лідзбарку Вармінському і обіцяють за два роки зробити з місцевості «цукерочку».
Інша історія — про німецьке молоде подружжя фон Кюстер. З Берліну в польські Карконоші вони приїхали у 1991 році. Палац у Ломниці (неподалік) колись належав роду фон Кюстерів, і батьки відправили нащадків подивитися на малу батьківщину. Мрія оселитися в палаці, в затишному місці неподалік Праги, Берліна, Дрездена і Вроцлава водночас, захопила пару. Натомість на місці вони побачили результат «господарювання» — руїни, колючий дріт і напис «не фотографувати». Утім, молодята вирішили взяти кредит і викупити родове гніздо. Німецькі банки вважали ідею купувати нерухомість в посткомуністичній Польщі не вельми розсудливою — з кредитами пішло не дуже... Але нині палац у Ломниці — це мальовничий готель з родинною атмосферою. Фон Кюстери організовують у готелі виставки і бізнес-семінари, у парку проводять концерти, пропагують місцеву історію і кухню — туристи приїздять сюди з Праги, Берліна, з Дрездена й Вроцлава...
