Його називають готельним патріархом. А ще він двічі почесний працівник — у туризмі й у житлово-комунальному господарстві — і двічі академік — Академії будівництва та Академії туризму України. 1944 року 17-річним юнаком він потрапив на флот і служив на крейсері «Красный Кавказ». Після цього займався створенням сфери туризму в Криму, розбудовою готельного господарства України. Сьогодні Микола Іванович Євдокименко працює головою правління та генеральним директором Асоціації готельних об’єднань і готелів міст України. Днями йому виповниться 80. Що потрібно людині в такому віці? Хтось у відповідь на це запитання скаже — хочу спокою. А в Миколи Івановича інший настрій. Він дуже кохає свою дружину, але каже: «Удома не знаходжу собі місця. Якщо мене зараз відірвати від роботи — не смійтеся!— за півроку «вріжу дуба». А співробітники стверджують: енергії, якою володіє Євдокименко, вистачить на десятьох, й усю її він направляє в українську індустрію гостинності. Саме їй була присвячена розмова «Дня» з людиною, яка знає про вiтчiзняну готельну справу все.
— Як можна охарактеризувати стан готельного господарства України? Чи реально говорити про його підйом?
— Після розпаду Радянського Союзу та ліквідації в Україні міністерства житлово-комунального господарства готелі країни прийшли в занепад. Ними ніхто не займався. Міністерства, як я вже казав, не було. А в комітеті з туризму не було відповідних фахівців. І тоді була створена наша асоціація, в якій спочатку налічувалось лишень 11 членів. Сьогодні до її складу входить більш ніж 200 підприємств. І це засвідчує, що в ній є необхідність. Незважаючи на небагаточисельний персонал, ми взяли на себе розробку галузевих нормативних актів, проводимо семінари-наради, вивчаємо досвід кращих, вникаємо у проблеми, лобіюємо їхні рішення у державних органах. Безумовно, буде перебільшенням приписувати позитивні зміни у готельній сфері нашої країни тільки діяльності нашої асоціації — ці зміни відбуваються, головним чином, унаслідок загального розвитку економіки, розширення внутрішнього та міжнародного туризму, зміцнення господарських зв’язків і торгівлі — як у міжнародному масштабі, так і між регіонами нашої країни — залучення до нашої галузі як вітчизняних, так і зарубіжних інвестицій. Але й наша громадська організація істотно впливає на цей процес.
— Ви згадували про лобіювання. Про які його результати можете сказати?
— Зараз відбувається справжній сплеск активності в розвитку готельного господарства, яке ще зовсім недавно було ледве не суцільно збитковим. Дійшло до того, що значна частина готельного фонду здавалася в оренду під офіси приватним підприємствам. Зараз помітно покращується рівень комфорту й якість обслуговування в діючих підприємствах, будуються й обладнуються, відповідно до останніх досягнень світової готельної моди, нові готелі. Цьому багато в чому сприяло скасування так званого готельного збору, який буквально душив галузь. Зараз у готелі вкладаються величезні інвестиції, будуються по-справжньому добротні готелі. Ще нещодавно в країні був лишень один 5-зірковий готель. Зараз лише в Києві їх три, і четвертий ось-ось увійде в експлуатацію. Таких капіталовкладень за радянської влади ми ніколи не бачили.
— Зрозуміло, що столиця не може жити без готелів...
— Їхнє будівництво активно йде і на периферії, i в регіонах.
— А як наповнюються ці підприємства приїжджими? Чи не простоюють, особливо в регіонах, номери? Інакше кажучи, чи достатньо гостей приїздить сьогодні до нас в країну?
— Поки діяв готельний збір, який складав 20% від вартості номера, а для іноземців готельні послуги коштували у п’ять разів дорожче, ніж для громадян України, до нас ніхто не їхав. Після скасування цих перепон кількість туристів різко збільшилася. За нашими підрахунками, на 20—25%. Зараз ми піднімаємо питання про пільги для нашої галузі, які необхідні їй для того, щоб розвиватися прискореними темпами. У Литві, наприклад, такий самий високий податок на додану вартість, як і в Україні (20%). Але для готелів його встановлено на рівні 5%. І в багатьох інших країнах він знижений до мінімуму. Якщо ми також доб’ємося цього, то помешкання в готелях стануть дешевшими й потік туристів до країни збільшиться. А самі готелі також зможуть активніше вкладати гроші в реконструкцію та модернізацію, впроваджувати нові послуги.
Сьогодні готелі стають, значною мірою, учасниками виставкового бізнесу. У останній виставці «Експо- 2007» брали участь 43 країни світу. І ніхто з наших гостей не скаржився на рівень комфорту, який було надано їм нашими столичними готелями, а також готелями в регіонах, куди вони виїжджали.
Зараз наша асоціація випускає журнал, присвячений готельному та ресторанному бізнесу. Ми розгорнули підготовку до проголошення наступного року в Україні Роком туризму, який стане своєрідним оглядом можливостей нашої країни, нашої галузі. У рамках цього заходу готелям приділятиметься дуже велика увага, адже, незважаючи на істотний прогрес, ми ще сильно відстаємо в цій індустрії. А багато які країни світу просто таки живуть лише за рахунок туризму, включаючи, звичайно, і готельне господарство.
— А який державний орган зараз займається готелями?
— На жаль, конкретно назвати такий орган виконавчої влади я не можу. Його просто немає. Певний час ця галузь була своєрідним і непотрібним додатком до Держкомспорту і туризму, а зараз нас чомусь передали під крило Міністерства культури... Але якщо «туристам» ми ще хоч якоюсь мірою близькі, і вони нами займалися, то в культури ми навіть не є пасинками. Через це нерідко виникають складні проблеми... Щоправда, нещодавно зібралися з приводу наших питань всі зацікавлені міністерства та відомства і намітили план спільної роботи. Якщо він виконуватиметься, то галузь відчує друге дихання.
— Чи достатньо в країні кваліфікованих кадрів для того, щоб здійснювати управління й експлуатувати далеко не просте готельне господарство, створювати необхідний рівень сервісу для розпещених ним іноземних гостей?
— При Академії будівництва України є нині навіть не секція, а відділення готельного господарства, що координує всю роботу з будівництва та реконструкції готелів. Але в підготовці кадрів намітився великий перегин. Для туризму зараз готують фахівців 110 вищих навчальних закладів. Але готелі на сьогоднішній день відчувають великий брак таких фахівців середньої ланки, як черговий адміністратор, черговий по поверху. Такі кадри випускають лише два технікуми — в Києві й Харкові. Відчувається гостра необхідність у кваліфікованих покоївках, але їх у країні готує лише одне профтехучилище. І набирати їх для таких нових готелів високого рівня, як, скажімо, «Хайят» у Києві, дуже складно. Ніхто не регулює це питання. А таких фахівців сьогодні треба готувати по-справжньому, щоб вони не лише акуратно і швидко, відповідно до технології, готували номери до заселення, але й знали іноземні мови, мали уявлення про менталітет гостей із різних країн. Відповідні профтехучилища потрібно створювати.
— Чи можна говорити сьогодні про якісні зміни в роботі українських готелів?
— Безумовно, в нас є вельми помітні зрушення. Ми рухаємося, і місцями потихеньку навіть приходимо до світового рівня. Але я хотів би, знову ж таки, повернутися до того, що готелі сьогодні в нашій країні немов би перебувають без нагляду. Перевіряючих і контролюючих органів дуже багато, а тих, «які допомагають», які на практиці займаються індустрією гостинності, майже немає. Тепло для готелів надзвичайно дороге, податки нас душать. А потім усі дивуються, що в наших готелях ціни високі, хоч сервіс ще далеко не у всіх випадках відповідає тому ж міжнародному рівню. Особливо важко доводиться тим, хто прибуває до столиці у відрядження. За 120 гривень, які їм виділяються на нічліг, у готель дуже не просто влаштуватися. А якщо кому і пощастить, то який за таку ціну буде комфорт? Ось і шукає людина, яка приїхала у відрядження з регіону, квартири, які здаються в оренду подобово. У Києві їх налічується 30 тисяч. І готелі в цьому сегменті ринку конкуренцію програють. А могли б мати додаткові прибутки...
— Вам добре відомий стан готельного господарства Криму — нашої головної здравниці. Чи відбувається там перебудова? І яка в ній роль приватного сектора? Хто його контролює?
— У Криму сьогодні будується дуже багато готелів. Цим займаються і великі фірми, і приватні особи, які створюють невеличкі готелі та пансіонати. Є просто-таки прекрасні проекти. Нещодавно ми спільно з Російською асоціацією готелів проводили у Криму семінар-нараду в новому готелі «Пальміра Палас». Такого високого рівня в нас ще ніде немає. Добре розвивається, благоустроюється та приводиться в порядок ялтинська «Ореанда». Переобладнується готель «Ялта», який колись був у нас флагманом, але потім прийшов у занепад, і зараз він уже не відповідає сучасним вимогам.
— Чи буде готове наше готельне господарство приймати спортсменів і вболівальників чемпіонату Європи з футболу 2012 року?
— Станом на сьогоднішній день, футболістів і футбольних чиновників ми могли б прийняти, а ось вболівальників наші готелі не вмістили би. Так що зараз у цьому напрямку ведеться велика підготовча робота, складаються відповідні плани. До речі, тут у мене, на щастя, є певний досвід. 1980 року я відповідав за прийом і розміщення учасників і вболівальників футбольного чемпіонату Олімпіади. Думаю, що цей досвід нашій країні зараз пригодиться. Приймаючи вболівальників Олімпіади в Москві, ми переобладнували всі студентські гуртожитки під готелі. Тепер навряд чи варто повторювати цей шлях, хоч я не виключаю, що багатьох молодих вболівальників, які прибудуть на «Євро 2012», такий підхід міг би цілкомвлаштувати. Не програли б від цього і наші студенти, оскільки можуть після цього просто не впізнати свої гуртожитки, які змінилися б на краще.
