Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

У море — за скарбами

Студенти-археологи поповнять музеї Криму унікальними експонатами
5 грудня, 2007 - 00:00
ВИРОБИ З ВЕНЕЦІАНСЬКОГО СКЛА НА СУШІ ЗНАЙТИ НЕМОЖЛИВО / ІМОВІРНО, ЩО В ЦИХ АМФОРАХ ІТАЛІЙЦІ ПЕРЕВОЗИЛИ РТУТЬ

Кінець року для археологів — це завершення сезону польових досліджень і підбиття підсумків наукових пошуків. Студенти історичного факультету Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, які кожного літа проходять археологічну практику, нещодавно презентували громадськості свої здобутки на виставці «Експедиції 2007: пошуки — знахідки» («День» писав про це в №208). Протягом цьогорічного польового сезону вони взяли участь у п'яти експедиціях: на території Канівського природного заповідника вивчали слов'янське поселення VIII—IX століття, на Керченському півострові проводили геологічні дослідження, а в Музеї «Судацька фортеця» працювали в портовій частині городища. Окрім наземних розкопок, молоді археологи працювали під водою: провели розвідки місця загибелі корабля Російського флоту XVIII століття (півострів Тарханкут) та винесли на поверхню скарби пізанського корабля XIII століття, який затонув в акваторії селища Новий Світ поблизу Судака. Ця експедиція — єдина в Україні, що займається підводними розкопками. Про особливості підводної археології та про цінність знайдених речей «Дню» розповів керівник Центру підводної археології КНУ ім. Т. Г. Шевченка Сергій ЗЕЛЕНКО.

— Сергію Мусійовичу, чим відрізняються археологічні розкопки на землі від підводних?

— Дослідження під водою пов'язані із певними правилами дайвінгу. Перед зануренням у воду археологи проходять інструктаж, як поводити себе на глибині. Адже їм доведеться не просто опуститися на п'ять метрів углиб (саме на такій глибині знаходиться досліджуваний пізанський корабель), а ще й працювати там з лопаткою і щось шукати. Часто роздивитися знайдені предмети дуже складно, особливо — в слабко освітлених місцях... Протягом цьогорічної експедиції під воду занурювалися усі члени нашої групи, але не всім вдалося побачити корабель, а тим паче винести щось на поверхню. Декому із юних археологів доводилося займатися менш цікавою роботою — описувати знайдені речі, їхній зовнішній вигляд, витиснені на них малюнки чи інші позначки. Наразі студенти, які хочуть ще раз взяти участь у підводній експедиції, відвідують спеціальні лекції, на яких їх вчать керувати диханням під водою, розповідають про властивості води, тобто інформують про всі ті речі, які повинна знати людина у випадку надзвичайної ситуації під час занурення.

— Ви уже кілька років поспіль досліджуєте цей корабель. Що нового вам вдалося підняти з морського дна цього року?

— Дуже цікавою знахідкою є велика за розміром розбита амфора, яка була повністю заповнена смолою. Окрім неї, студенти знайшли кілька маленьких амфор. В цілому цьогорічна експедиція видалась досить успішною, оскільки нам пощастило знайти ту частину корабля, у якій зберігали амфори та інший товар, що призначався для продажу. На деяких виробах є цікаві графіті, які поки що не розшифровані. Серед оригінальних позначок можу назвати викарбувані на амфорах літери «М» та «Ф», а також символ, що схожий на сучасний штопор для відкорковування вина.

Оскільки італійський корабель був торговельним, то на ньому перевозили чимало виробів iз венеціанського скла різного кольору — зеленого, білого, коричневого. Ці знахідки є особливо цінними, адже на суші їх знайти дуже складно. А завдяки властивостям води вироби з венеціанського скла зберегли свій первинний вигляд, тому майже не потребували хімічної чистки та обробки. Разом із склом нам вдалося видобути з морського шельфу дерев'яні гребінці, якими моряки користувалися у побуті. Вони теж збереглися практично непошкодженими за рахунок того, що були засипані шаром піску. Сфероїдні колби — ще одна знахідка з корабля. На їхній поверхні середньовічні майстри вирізьбили сітку трикутних фігур, тому зовні вони схожі на панцир черепахи.

— Для чого вони призначалися?

— За гіпотезами наших науковців, купці перевозили у колбах ртуть. За іншою версією, їх використовували у військових цілях як гранати. Їх заповнювали вщент нафтою і спрямовували на ворожі кораблі. Серед цікавих знахідок варто згадати колекцію полив'яного посуду, що перевозився цим кораблем. Це практично єдина в Європі колекція. Після того, як ці чаші та тарелі пройдуть необхідну обробку, їх передадуть музеям Криму.

— А як ви дізналися, що корабель ХIII століття знаходиться саме в акваторії Нового Світу?

— До Підводного центру археології, що існує в університеті понад 10 років, час від часу надходила інформація, що любителі-аквалангісти знаходять у водній території селища дивні амфори. Тривалий час науковці не могли точно визначити, звідки вони взялися на морському дні. Потім за цю справу взялися співробітники нашого Центру. В ході численних розвідок, які тривали не один рік, з'ясувалося, що корабель належав генуезьким купцям.

— Звідки така інформація?

— Ми переконані у цьому на 100%, оскільки знайдені на кораблі архівні документи вказують, що поблизу Судака в 1276 році був бій між генуезьким та пізанським кораблями. Це був період громадянської війни, коли Італія розпадалася на численні республіки і йшла боротьба за вільні землі. Внаслідок бою один з кораблів згорів. За нашою версією, наразі на дні Чорного моря лежать залишки корабля iз Пізи. Про це свідчить і знайдений тут посуд, стиль і оздоблення якого, як доводять наші італійські експерти, було властиве саме пізанським майстрам. Нашу версію підтверджують також монети, знайдені у ході попередніх досліджень. Спеціалісти з Ліонського університету (Франція) провели власну експертизу цих монет і точно встановили їхній вік — XIII століття.

До речі, цього року нам пощастило розшукати ще один корабель — поблизу півострова Тарханкут. За результатами досліджень, він належав Російському флоту і датований XVIII століттям.

— Яку історичну цінність мають речі, знайдені вашою експедицією?

— Вони дають нам уявлення про побут, економічний розвиток середньовічного населення Італії, а також про її торговельні зв'язки з Україною. Ми отримали достовірну інформацію, який посуд був поширений у середні віки, адже нині в історичних фільмах використовується бутафорія, яка зовсім далека від істини. А взагалі розкопки пізанського та російського корабля дадуть багато нової і корисної інформації для істориків, які вивчають не лише морську справу, а й економічні питання того часу. Декому з наших дослідників вони допоможуть у написанні наукових робіт або ж власних книг. Та й студенти не залишилися у програші: окрім можливості побувати на території важливих історичних місць, вони мали змогу трохи відпочити від міської суєти, збагатитися новими знаннями. Можливо, це підштовхне когось до власного наукового відкриття.

Інна ФІЛІПЕНКО, фото Руслана КАНЮКИ, «День»
Газета: 
Рубрика: