(Відгук на статтю Наталії БІЛОУСОВОЇ «Зроблено в Україні»)
Продовольча криза, з якою зіткнулося чимало країн, не знімає з порядку денного інших пріоритетних питань, зокрема, проблеми якості продуктів харчування та їхньої безпеки. Навпаки — вимоги посилюються, і передусім — для України, новачка СОТ. До нашої продукції придивляються з особливою пильністю. І на найменше порушення реагують оперативно й досить жорстко. Приклад із соняшниковою олією це підтвердив. То був перший серйозний сигнал.
Здавалося, що грім вдарив — і пора не тільки перехреститися, а й серйозно задуматися, аби нові удари не застали зненацька. Проте непоодинокі випадки, коли навіть відомі торгові марки, користуючись, з одного боку, далеко не досконалим законодавством, а з другого — ситуацією, що склалася внаслідок потреб у продуктах харчування, що зростають, виводять на ринок продукцію, вироблену з порушенням технологічних норм. Мовляв, і таке з’їдять. Чому така неповага до вітчизняного споживача? Це з одного боку. А з другого — «жовта», а тим більше «червона» картка на міжнародному торговельному «полі» може серйозно підірвати не лише престиж фірми, а й, насамперед, — країни. А Україні, як новому гравцю, починати свою гру зі штрафних, м’яко кажучи, небажано. Але для багатьох це як з гуски вода.
Бо скажіть, хіба не принизливо для фірми, в офісі якої усі стіни обвішані різними відзнаками, що її продукція, зокрема, молоко із показником жирності 2,5%, від Центру споживчих експертиз «Тест» отримує «незадовільно». Мова йде про великі торгові марки. У молоці їхнього виробництва експерти виявили групу кишкової палички. І в той же час ціну за свою продукцію вони правлять немалу: 0,52—0,54 гривні за сто грам.
На мою думку, для виробників продуктів харчування оцінка «незадовільно» рівнозначна злочину. Бо як можна розцінювати інакше молочну продукцію, якщо у ній вміст бензолової кислоти на 1 кг досягає понад 200 мл, тоді як нормою передбачено не більше 5 мл?
— І робиться це спеціально, з метою продовження терміну зберігання, — пояснює начальник науково-дослідного центру випробувань продукції «Укрметротестстандарт» Володимир Семенович. — На українському ринку до 80% молочних продуктів не відповідають нормам, встановленим Міністерством охорони здоров’я. Причому таке собі дозволяють відомі торгові марки.
Та найбільш тривожним є те, що серед фальсифікованих продуктів немало таких, що належать до дитячого харчування. І знову серед номінантів неякісного товару — авторитетні фірми. Або ті ж виробники морозива, яких експерти спіймали на підробках. На упаковці ці виробники, як говориться, чорним по білому пишуть, що це 100%-й пломбір, а насправді у морозиві — 60% рослинних жирів. Ніяк не можу збагнути психології керівників цих фірм. А точніше — їхньої моралі. Бо якщо в Україні вони народилися та виросли й почувають себе вільно під чиєюсь «кришею», як справедливо зауважує у статті Наталії Білоусової народний депутат України Юрій Кармазін, то за її межами це «прикриття» не допоможе.
Тепер я розумію, чому вони так довго виступали проти вступу України до СОТ, проти сертифікації і стандартизації продукції під гаслами «Не знищуйте вітчизняного товаровиробника». Бо знали, що до закордонних ринків з такою продукцією їх не допустять. А власний споживач, мовчазний і всеїдний, загрози для них не складає. Але ж зароблений, а частіше — куплений за рекламні кошти авторитет не можна експлуатувати роками. Шило з мішка обов’язково вилізе.
Можливо, я «не вчасно» про все це розповідаю, як висловився керівник одного з молокозаводів. «Тут аби вижити у нинішніх умовах», — аргументував він своє небажання говорити на тему якості й безпеки продуктів. Що ж, сьогодні це стандартна і дуже зручна відповідь для тих, хто до цього спритно роками збирав для себе вершки, а споживачам залишав сироватку. Але ж вершки теж закінчуються...
