На відміну від інших «товаріщей», які не визнають Голодомору 1932—1933 рр. принципово — «це вигадка націоналістів, товариш Кульчицький як-не-як науковець і знає, що проти фактів «не попреш» — Голодомор таки був! Але... це був не геноцид, так як голод, виявляється, «свирепствовал» і в Росії. Але якщо він і там «свирепствовал», то чому тоді з Росії в Україну завозили росіян сім’ями? Десятки тисяч на південь і схід України (не буду шукати ці цифри), професор Кульчицький і без мене їх знає — це 200—300 тисяч, якщо не більше. Я родом із Близнюківського району Харківської області і знаю: по тих селах, де я жив, де живуть мої родичі, де я працював, — в пусті хати поселяли сім’ї з Курської області. Я цих людей знав, я з їхніми дітьми товаришував, я з їхніми нащадками працював. Мало того, моя дядина, дружина мого дядька по батькові, сама із такої сім’ї. І дядько мені якось сказав: «Ось батьків Раї завезли після 33-го, так в чому ж вони винні?» Я йому відповів: «А хто кого винить?»
Так що ж — їх везли з голоду в голод? А можливо, їх завозили в Україну, щоб врятувати від голоду в Росії? Так тоді треба говорити, що голод в країні був менший, ніж націоналісти брешуть, а можливо, його й не було в Україні, а були просто тимчасові труднощі, як кажуть і сучасні комуністи-«патріоти» України. Треба професору це обдумати, обгрунтувати в наступних статтях.
Українські селяни не хотіли комун, СОЗів, колгоспів. Вони ненавиділи комуністів. Для того, щоб їх упокорити, й був організований Голодомор. «Мы сознательно пошли на голод, потому что нам был нужен хлеб. Но жертвами голода были нетрудовые елементы и кулачество», — сказав у своєму виступі «первый красный офицер» Ворошилов. А чого вартують слова Д. Затонського: «Якщо вони помруть, це буде уроком для інших».
А те, що це був таки урок, видно зі збірки документів та матеріалів ДПУ УРСР опублікованих 2009 р. у книзі «Павлоградське повстання 1930» об’ємом 379 сторінок, там документи, інформація стукачів, протоколи допитів, списки засуджених та розстріляних у 1930—1931 рр. Але це не загасило спротиву, тому й потрібен був Голодомор.
Ось декілька цитат з наведених документів, свідчень стукачів (травень 1930 р.): «Учитель Мищенко высказывался: «Коллективизация, которую отбросила сама жизнь, — есть очередное несчастье нашей страны...»; студент Сердюк: «У нас крестьян превращают в рабов. Нами руководит банда. Она чувствует свою погибель, но перед этим все хочет потопить в крови». Селяни не хотіли добровільно йти до «світлого майбутнього» й спільно обробляти землю: «Дайте дозвіл до розділу землі та вважайте СОЗ розпущеним, тоді ми все зробимо за три дні й нічого не зостанеться». «Ничего вашего нам не надо. В СОЗе мы не хотим быть и не ищите причины». «Я робити не буду, а косити буду сам те, що на моїй землі посіяно, а коли хто буде косити на моїй землі, то все рівно або мені смерть, або тому, хто коситиме»; «...а не то буде війна, повстання, і ми їх вилами порозганяємо».
І було повстання. З вилами, обрізами, іржавими наганами. Але сили були нерівні. Подавили повстання: в травні 1930 р. 27 найактивніших розстріляли, а близько 200 людей засудили. А тих, кого не засудили, дістали 33-го; без розбору — і живих, і новонароджених, і ненароджених, бо голод не розбирає.
Усі ці села я знаю. Це сучасні Близнюківський район Харківської області, Петропавлівський, Межівській, Павлоградський Дніпропетровської області та села сусідніх районів — Донецької, Харківської, Дніпропетровської областей.
А професор Кульчицький, що б не писав, як би не писав, а все зводиться до того, що голод був по всій «есересерії», а українці постраждали, якщо й не менше за всіх, то нарівні зі всіма. Незрозуміло тільки, чому тоді «заградотряды доблестних энкаведистов» не випускали нікого з України.
І виявляється, важко розібратися — хто ж були кати, а хто жертви. А розібратися дуже легко. Треба навести дані про національний склад керівних органів України. Професор його знає. Так от: у 1926 р. у складі ЦК (б)У українців було 26%, у колегіях наркоматів — аж 12%. А в НКВС УРСР (1935 р.) українців було... аж 6%. Оце вони, ці 6%, й організували Голодомор!...
