У давнину рейдерами називали морських піратів. Сьогодні ж це слово набуло нового змісту. Так «величають» людей, які спеціалізуються на силовому захопленні підприємств. Отримавши таким чином підприємство, рейдер, як правило, перепродує його і рентабельність такої операції може скласти до 1000%. Останнім часом рейдерство стало настільки поширеним, що на позачерговому з’їзді Української спілки промисловців та підприємців, який пройшов влітку цього року в Києві, українські бізнесмени вирішили звернутися до уряду та парламенту з проханням ввести законодавчі норми, які дозволили б знизити ризик рейдерських захоплень. А за словами голови правління Комітету протидії корупції та організованої злочинності Андрія ОСИПОВА, саме брак законів перешкоджає їм боротися з рейдерством, яке нібито спрут сьогодні поступово охоплює не лише українську економіку, а й медицину, мистецтво та культуру. На прохання кореспондента «Дня» він відповів на кілька запитань.
— Андрію Геннадійовичу, останнім часом в засобах масової інформації досить часто звучать повідомлення про рейдерські захоплення підприємств та установ. Що ж це таке, адже у кримінальному кодексі України визначення такого злочину немає?
— Ми вивчали цю тему і прийшли до висновку, що рейдерство це — дії, які чиняться всупереч діючому законодавству. Дехто ситуацію, коли перепродують акції, також вважає рейдерством, однак в цьому я з ними незгодний. Скупку акцій ніхто не забороняв. Подобається це комусь чи ні, але власник цінних паперів може розпоряджатися ними за власним бажанням і продати тому, хто більше заплатить. Це, швидше, можна назвати недружнім поглинанням підприємства, але нічого протизаконного тут немає, оскільки купівля-продаж відбувається на добровільній основі. Рейдерство, що українською означає захоплення, відбувається шляхом підроблення протоколів зборів акціонерів чи трудового колективу, викрадення реєстру. Потім на основі цих фальшивих документів «свої» судді приймають рішення і «свої» ж судові виконавці швидко їх виконують. До цього, як правило, залучають правоохоронців, котрі допомагають зайняти приміщення та захопити сейф із документацією підприємства. Тобто, тут відпрацьований цілий «ланцюжок», який тримається на підкупі державних службовців. Фактично це — організоване злочинне угруповання, в якому кожному визначена чітка роль. Вже дійшло до того, що рейдерство увійшло до переліку послуг, якими займаються певні юридичні контори. Наприклад, вам потрібне таке-то підприємство — платіть гроші й воно вже ваше.
— Але ж без підтримки високопосадовців навряд чи можна захопити підприємство...
— Звичайно. Рейдерські захоплення побудовані на співробітництві із представниками влади. А все базується на відсутності правової бази, яка змогла б, наприклад, передбачити покарання суддям за те, що вони виносять неправомірні рішення. Сьогодні трапляються непоодинокі випадки, коли служителі Феміди пишуть свої вердикти, виходячи із підроблених документів, і це їм сходить з рук. Доки власник підприємства роками ходитиме і добиватиметься справедливості, від його підприємства залишиться один статут: всі активи будуть розпродані. Наприклад, взяти хоча б ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», там на підставі підробленого судового рішення, вилучили у реєстратора товариства частину найважливіших документів системи реєстру власників іменних цінних паперів та передали їх іншому реєстратору. З цього приводу керівництво підприємства тривалий час оббиває пороги правоохоронних органів та владних установ, однак справедливості йому поки що не вдалося відшукати. Подібна ситуація склалася і на підприємстві «Житомирхліб», де, після його захоплення, вже півтора року тягнуться справи в судах. Багато розмов ведеться й про Чорноморський суднобудівельний завод, де внаслідок рейдерського захоплення, новий менеджмент, аби відвоювати свої позиції, навіть виставив навколо споруд заводу металеву огорожу та озброєних охоронців. За висновками експертів, це зроблено для того, аби не допустити на завод судового виконавця, який збирався виконати рішення суду про поновлення на роботі попереднього керівництва. Загалом, за останні кілька років жертвами рейдерських захоплень стали понад три тисячі підприємств України.
— А яка ситуація з цим у Києві? Адже при новому градоначальнику Леонідові Черновецькому рейдерство навіть з’явилося у державних закладах, медицині, культурі, засобах масової інформації...
— У Києві ласим шматочком є земля. Тут метою рейдерів є не бізнес, а саме територія, на якій розташована установа. От на неї і йде полювання. Тому, якщо це державний заклад, то під приводом «свіжої крові» змінюють його керівництво, а потім переселяють установу кудись подалі від центру міста. Декому, наприклад, як художникам із Андріївського узвозу, відмовляють у продовженні терміну оренди, розміщують там «свої» фірми, які згодом за безцінь викупляють приміщення. Звичайно, тут діє той же ланцюжок: судді, правоохоронці. І нікому немає діла до того, що знищуються культурні цінності, що, наприклад, на місці одвічного осередку української культури — Андріївського узвозу стоятимуть не майстерні художників та картинна галерея, а черговий торгово-розважальний центр.
— Нещодавно про рейдерство заявила Асоціація фармацевтичних виробників України. На вашу думку, що там є об’єктом полювання — бізнес чи земля?
— Вважаю, про рейдерське захоплення можна говорити лише стосовно фармацевтичної фірми «Дарниця». На рахунок інших фармацевтичних фірм, то там, швидше, відбуваються корпоративні конфлікти, коли фармацевти скуповують один у одного акції. Це — законно й ніякого рейдерства тут немає.
— Як же бізнесменам захистити свої права у випадку, коли існує загроза силового захоплення підприємства?
— В українському законодавстві не існує такого поняття, як рейдерство так, як не існує й переліку дій, які його характеризують. Правова база у нас виписана таким чином, що відповідальність суддям, які виносять неправомірні рішення передбачена лише у тому випадку, якщо вони діяли із умислом. Був умисел чи його не було це можна доказати хіба що, коли в цьому зізнається сам служитель правосуддя.
На сьогодні, для того, аби побудувати захист підприємства від захоплення, на жаль, існує лише один метод — силовий, подібний до того, який застосовують рейдери. Ним і користуються деякі бізнесмени.
— Але ж незабаром може статися так, що керуючись підробленим судовим рішенням, навіть виселятимуть людей із квартир. От сподобалося комусь помешкання, тому й забрали, а тоді ходи роками та доводь, що воно твоє...
— Таке цілком можливо. Особливо, коли у людини є заборгованість за комунальні послуги. А гуртожитки вже зараз почали відбирати. Свіжий приклад, у Києві на вулиці Студентській, 14 гуртожиток продали разом із людьми. Тепер він став приватною власністю і власник вже підіймає питання про виселення жильців. Цьому знову ж таки посприяли рішення судів. Тому, на мою думку, насамперед, потрібно змінювати судову систему. А також впроваджувати дієві законодавчі важелі, які передбачатимуть відповідальність за рейдерство. Залишається сподіватися, що наш парламент нарешті побачить цю проблему в суспільстві й вкаже шляхи вирішення.
