Життя людей, які потрапили до психіатричної лікарні, ділиться на дві частини — до і після. Під час лікування і по його закінченні їм дуже важко знову призвичаїтися до оточуючого світу: в душі вони розуміють, що вже ніколи не буде так, як раніше. Повезе тим, хто після медикаментозного лікування потрапить до центрів медико-соціальної реабілітації, де на тренінгах можна буде обговорити власні проблеми, послухати, що говорять такі ж, як вони, а найголовніше — долучитися до творчості: навчитися малювати, плести, виготовляти вироби з бісеру, глини чи кераміки тощо.
Київська благочинна організація «Касталія-Фонд» вже 15 років на базі Київської міської психоневрологічнлї лікарні №1 займається саме такою роботою. Як зізналася «Дню» її виконавчий секретар Ірина Пієвська, спочатку було важко, але тепер світ більше відкрився до них і для людей, які страждають на психічні розлади, можна організовувати нові проекти. Останній з них — «Арт-міст», який став можливим на кошти, зібрані після продажу 70 картин близько 40 відомих українських художників на благодійному аукціоні майже рік тому. Завдяки підтримці митців вісім місяців у вітчизняних психоневрологічних лікарнях та будинках для людей з інтелектуальною недостатністю тривали арт-сесії (й продовжують тривати досі), а кращі роботи, створені на цих заняттях, презентували у «Касталія-Фонді».
— Основна ідея нашої роботи — дати можливість пацієнтам і підопічним інтернатів творчо проявити себе і знайти у своєму внутрішньому світі вихід, — розповіла Ірина Пієвська. — Ми давно працюємо в цій галузi: намагаємося рекламувати і пропагувати творчість людей з психіатричними проблемами. Головне — аби «розвернути» цих людей до суспільства і суспільство — до них. Нарешті нам це вдалося... Хочу зауважити, що вже на державному рівні зрозуміли необхідність реабілітації психічно хворих за допомогою мистецтва: наразі вже підготовлена вся необхідна документація, яка зобов’язує вводити в реабілітаційні програми методики не медикаментозні. Ми — учасники підготовки цього документа, не чекаючи наказу «зверху», давно це робимо, оскільки співпрацюємо із закордонними партнерами і знаємо, яким чином долає ці проблеми Європа...
300 учасників проекту, 300 малюнків пацієнтів психіатричних лікарень — і стільки ж життєвих трагедій, стільки ж болю. Їхні малюнки — найрізноманітніші: це й конкретні предмети, які оточують людину, і абстракція (малюють музику, танець), і автопортрети, і портрети лікарів. Використовуючи на вибір олівці, фарби чи фломастер, з ними працювали студенти- волонтери, арт-терапевти, київські художники, педагоги з Вальдорфських шкіл Австрії. Учасниця «Арт-мосту» арт-терапевт Тетяна Панібудьласка була присутня при народженнi майже всіх художніх робіт. Вона бачить в них велику відвертість і розповідати про користь, яку хворій чи здоровій людині дає малювання, може безкінечно.
— Якщо людина потрапляє в гостре відділення (особливо, коли вперше), три дні вона перебуває на препаратах. Після цього, як правило, приходить самоусвідомлення, і ось на цьому етапі людина розгублюється: починає розуміти своє становище, проблеми зі здоров’ям, в уяві малює похмурі картини майбутнього, навколо ж бачить пацієнтів; також впливає й сама лікарняна атмосфера... — розповіла «Дню» пані Тетяна. — На цьому етапі хворі відгукуються на пропозицію помалювати — з темою чи без, малюють спонтанно... Два-три заняття — і людина починає змінюватися. Малювання — це хороший ресурс, хороша підтримка, це радість, навіть якщо відкинути медичний аспект. В інтернатах для людей з вадами інтелекту — інше. Ці люди не є пацієнтами психлікарні. Інтернат для них є місцем проживання, а щоб був результат, їх спонукають копіювати щось. Ми ж хочемо дещо іншого — дати людям шлях до самореалізації через творчість. Для людини це важливо насамперед тому, що вона має можливість творчо висловитися; по-друге, вони спілкуються між собою, оскільки викинуті з простору культурного і соціального, вони не мають такої можливості. Для них це — свято.
Як приклад, арт-терапевт наводить випадок, коли одна пацієнтка побачила в книжці візерунок в’язання — горбики і ямки. Її малюнки й почалися з того — дещо схожими на цей візерунок горбиками, ямками, крапочками, гачечками... На пізніших малюнках почали вже з’являтися грибочки, квіточки — тобто, вважає, Тетяна Панібудьласка, людина почала розвиватися — вона зрозуміла, що щось може сама зробити.
Серед художників, які взяли участь спочатку в благодійному аукціоні, а потім на відкритті виставки, був присутній Борис Єгизарян. Він дуже добре розуміє значення арт-терапевтичної роботи, тому що в радянські часи побував і в психлікарні, й у тюрмі. Там йому страшенно не вистачало олівця і фарб...
— Я ставлюся до цього проекту дуже серйозно, тому що кредо моєї творчості — зцілення через живопис. Я сам зцілююся, коли малюю і, думаю, те ж стається з людьми, які дивляться мої картини, — поділився він з «Днем». — Оскільки я малюю років 30, за цей час встиг багато побачити. В тому числі, як люди ставали кращими, здоровішими, коли вони мали відношення до мистецтва. Я бачив дуже багатьох художників — і тих, які лікувалися завдяки мистецтву. Що ж стосується цієї виставки, то я бачу, що ці малюнки дуже чисті. Приміром, малюнки, зроблені жіночою рукою, — це малюнки шести семирічних дітей. Я дивлюся як художник і бачу, яка гармонія є в структурі, в кольорі, там є красива музика... Тобто хворі люди, які мають внутрішній хаос і біль (психічна хвороба — це дуже важко, це — пекло), малюють так, що вибудовують цю гармонію і красу. У цих дитячих малюнках, виконаних дорослими людьми, чітко видно внутрішнє прагнення душі зцілитися. Ці люди через малюнок роблять спроби почати життя знову — з нуля, з дитинства. І ця іскра в душі, яка проривається у світ через красу, їх полікує... Вони зціляться через дію.
Наразі результатом роботи арт-терапевти задоволені: говорять, як тільки вони приїжджають в лікарню, де вже проводили арт-заняття, пацієнти відразу кидаються до своєї чи не єдиної радості в життi — фарб і олівців. За словами Ірини Пієвської, наразі вивченням методів творчої реабілітації людей з психічними розладами займаються у вісьмох психоневрологічних інтернатах в усіх регіонах України — отже, робота продовжується. І однією з найяскравіших її складових має стати другий благочинний аукціон «Арт-міст 2007».
